Епоха слави і надії

Такi, як правило, знають, чого хочуть вiд життя, сяють яскраво, ними пишаються батьки, на них рiвняються друзi – покликанi лiдери. З багаторiчним досвiдом за плечима, Лангре вистачало одного погляду на людину, щоб зрозумiти, який вiн.

– Так, звичайно, проходь, – спохопився Лангре, усвiдомивши, що пауза дещо затягнулася.

Стефан зробив крок до столу, до запаху цигарок додалися прянi нотки його дорогого парфюма. А Лангре продовжив вивчати зовнiшнiсть своеi замiни. Молодий, чисто поголений, пiджак недбало перекинутий через руку, рванi завуженi джинси, а замiсть дипломата – рюкзак на плечi.

Бiлоснiжна сорочка розстiбнута на кiлька гудзикiв так, що видно ланцюжок з хрестом. Погляд повний рiшучостi – Стажеровi явно не терпiлося почати дiяти. Голi по лiкоть руки, були пописанi безлiччю хитромудрих кольорових татуювань.

Лангре подумав, що мода на них пройде, як колись пройшла на азiатськi iероглiфи, а ось звести iх вже буде проблематично. Не даремно у бiльшостi словникiв татуювання трактують, як "мiтку".

В полiцii на них часто орiентуються, як на особливi прикмети.

– Розташовуйся. Води?

– Не вiдмовлюся, – кивнув Стефан.

Лангре так i продовжив стояти на мiсцi, все ще його роздивляючись. Зрозумiвши, що води йому не наллють, Стефан сам пiдiйшов до кулера, що стояв в кутку. Наполовину осушивши пластиковий стакан, повернувся до столу.

– В мене теж е тату, – несподiвано заявив Лангре. – Правда не таке, як у тебе. Просто цифра, моя група кровi.

Стефан знав, що подiбнi татуювання робляться зовсiм не для краси або якогось прихованого змiсту. Їх набивали тiльки вiйськовослужбовцям з гарячих точок, часто вказуючи ще i резус – фактор.

– Виходить, ви воювали, – вiдповiв Стажер. – Знаю, що iх i зараз роблять вiйськовими. Рiд вiйськ, термiн служби i група кровi. Таке нiколи не втратить важливостi.

– Точно помiтив, – похвалив Лангре.

Знову наринули хворобливi спогади травмуючого вiйськового минулого.

Проте вiн давно навчився справлятися з цiею своею слабкiстю, тому швидко прийшов в себе.

– Подiбнi, так званi татуювання, були ще при Петрi Першому, – продовжив Лангре, який нiколи не упускав можливостi потрiпатися про свою улюблену iсторичну тему. – Але особливою популярнiстю почали користуватися пiд час Афганськоi вiйни. Цi тату врятували безлiч життiв. Коли час йшов на хвилини, медикам не доводилося витрачати його на з'ясування групи кровi.