Дорога до Оруена

Дорога до Оруена

Елена Макарова

Лаорський цикл #1

Оруен – таемниче i хвилююче мiсто, що вабить красою та багатствами. На його пошуки вiдправляеться Кiра, дiвчина з маленького острова. На шляху до Оруена дорога зведе ii з неприемним попутником; закине у мiстечко Хейм з його дивними законами та непривiтними людьми; приведе до загадковоi громади, що живе у лiсi. Але що важливiше – родина, любов, допомога ближньому, чи далека нездiйсненна мрiя? Героiнi доведеться вiдшукати вiдповiдь на це питання. Читайте книгу «Дорога до Оруена» i ви дiзнаетесь, чим закiнчаться пригоди Кiри, та чи знайде вона прекрасне мiсто своiх мрiй.

Олена Макарова

Дорога до Оруена

Я не буду дiлити своi багатства нi з ким. Моя душа – мiй скарб, i вiн залишиться зi мною: я не розмiняю його на мiднi монети. Я свято бережу свою свободу, думки, та силу волi, а особливо свободу, бо вона – найцiннiше.

    Айн Ренд

Зустрiч двох людей подiбна до взаемодii хiмiчних речовин: якщо хоч якась реакцiя вiдбуваеться, обидва змiнюються.

    Карл Юнг

Частина 1

Втеча

Глава 1

Пройшовши ще кiлька крокiв, вона знов роззирнулася. Переконавшись, що за нею нiхто не стежить, вона пiдiйшла до, вiдомоi тiльки iй однiй, укромноi мiсцини. Витягнувши з кущiв ганчiр'яну сумку, яку збирала не один день, дiвчина вирiшила, наостанок, передивитись, чи все на мiсцi та чи нiчого вона не забула. Великий моток мотузки – е, нiж – е, кiлька монет – все, що вдалося роздобути, обiд – хлiб, сир i пара яблук.

Замало звичайно, та на перших порах вистачить. Останнiм вона взяла до рук плаща з капюшоном, що лежав на самому днi. Вдягнувши його, дiвчина закрила сумку, та повiсила ii через плече. Вдруге роззирнувшись, вона закрокувала по дорозi. Сонце сiдало i люди починали розходитись по домiвках. Час був iдеально розрахований – на фiгуру, що швидко йде, у плащi, iз капюшоном натягнутим до самих очей, нiхто не звертав уваги.

Вдалинi показалися обриси корабля, i дiвчина прискорила крок.

Вона раптом представила обличчя батькiв, якi зайшовши вранцi до неi в кiмнату, виявлять пусте не розправлене лiжко; батько напевно скаже, подумала вона: «Жiнко, а де Кiра? Куди подiлася наша дочка? Це ти дозволила iй не ночувати вдома?; на що мама, звичайно, вiдповiсть: «Та як ти можеш пiдозрювати мене у такому? Кiра, мiж iншим, весь учорашнiй день провела пiд замком!; i дiвчина мимоволi посмiхнулася.

Дiйшовши до корабля, вона миттево пiднялася на палубу та пiшла вздовж лiвого борту.