Колгосп тварин

6. Жодна тварина не повинна вбивати iншу тварину.

7. Усi тварини рiвнi.

Снiжок усе написав дуже акуратно, лише у словi «друзi» зробив помилку i загубив кiлька закiнчень у словах, але в усьому iншому орфографiя була бездоганною. Для неписьменних вiн прочитав написане вголос. Усi тварини кивали головами, висловлюючи цiлковиту згоду, а найрозумнiшi одразу взялися заучувати настанови напам’ять.

– А тепер, товаришi, – вигукнув Снiжок, вiдкидаючи пензлик, – нумо, на луки! Нехай для нас буде справою честi впоратися iз косовицею швидше, нiж це робили Джонс i його наймити.

Однак пiсля цих його слiв три корови, якi давно помiтно хвилювалися, голосно запротестували, нагадуючи, що iх не доiли вже добу, а iхнi вим’я от-от лопнуть. Трохи помiркувавши, свинi послали по вiдра й доволi вправно видоiли корiв: з’ясувалося, що iхнi ратицi добре пристосованi до такоi роботи. Незабаром п’ять дiйниць наповнилися парним молоком, вiд якого багато тварин не могли вiдiрвати очей.

– А що буде з молоком? – запитав хтось.

– Джонс iнодi пiдливав нам його до кормiв, – завважила одна курка.

– Та не переймайтеся цим молоком, товаришi! – скрикнув Наполеон, намагаючись собою прикрити вiдра. – Про нього подбають. Косовиця важливiша. Товариш Снiжок очолить колону, а я наздожену вас за кiлька хвилин. Уперед, товаришi! Трава чекае!

І тварини попрямували на луки, а коли повернулися увечерi, то молока вже нiде не було.

3

Скiльки поту пролили вони, щоб запастися сiном! Проте iхнi титанiчнi зусилля були винагородженi: урожай виявився навiть багатшим, нiж вони сподiвалися.

Праця була нелегкою ще й через те, що всi знаряддя призначалися для людини, а жодна тварина не могла працювати, стоячи на заднiх ногах. Та винахiдливiсть свиней дала змогу обiйти всi труднощi. Щодо коней, то вони знали кожен дюйм лугу й загалом змогли виконувати роботу куди краще, нiж це будь-коли вдавалося Джонсу та його наймитам. Свинi, щоправда, самi не працювали, зате безперервно давали вказiвки й пiдганяли iнших.

Власне, було цiлком природно, що вони взяли на себе керiвництво, бо володiли Вищим Знанням. Боксер i Люцерна самi впряглися в косарку (нi вуздечок, нi вiжок вони тепер, зрозумiло, не потребували, як i погоничiв) i без упину робили коло за колом, а свиня, крокуючи за ними, закликала: «Гей, вперед, товаришi!» або «Гей-гей, назад, товаришi!» – залежно вiд ситуацii.

Усi тварини, аж до найменших, ворушили скошене та складали сiно в копицi.