1984. Ми

«Пиво було краще», – сказав вiн нарештi. «І дешевше! Коли я був молодим, пиво – мiцненьке воно було, не те, що зараз – коштувало чотири пенси за пiнту. Звичайно, це було до вiйни».

«Про яку саме вiйну ви говорите?» – запитав Вiнстон.

«Та про всi одразу», – невизначено сказав старий. Вiн взяв свою склянку, i його плечi знову розправилися. «Ваше здоров'я!»

Старий одним ковтком осушив стакан. Вiнстон пiдiйшов до бару i повернувся ще з двома пiв-лiтровими склянками. Схоже, старий забув про своi побоювання щодо лiтра пива.

«Ви набагато старший за мене», – продовжував Вiнстон. «Ви, мабуть, були вже досвiдченою людиною, коли я ще навiть на свiт не з'явився. Ви пам'ятаете, як воно було в дореволюцiйнi часи? Люди мого вiку майже нiчого не знають про тi часи. Ми можемо читати про них тiльки у книгах, хоча те, що там написано, може бути неправдою. Менi хотiлося б дiзнатися вашу думку з цього приводу. У пiдручниках iсторii говориться, що життя до революцii було геть iнакшим, нiж зараз. Що було жахливе пригнiчення, несправедливiсть, бiднiсть, що тодi було навiть гiрше, нiж ми здатнi собi уявити.

Тут, у Лондонi, бiльша частина людей протягом усього життя голодувала, а у половини з них не було навiть взуття. Вони працювали по дванадцять годин на день, кидали школу у дев'ять рокiв i жили по десятеро людей в однiй кiмнатi. І у той самий час iснувала дуже малочисельна група людей, всього кiлька тисяч – iх називали капiталiстами – якi були багатi та могутнi. Вони володiли всiм, чим можна було володiти. Вони жили у великих розкiшних будинках з тридцятьма слугами, роз'iжджали на автомобiлях i кiнних екiпажах, пили шампанське, носили цилiндри…»

Старий несподiвано засяяв.

«Цилiндри!» – сказав сказав. «Дивно, що ти iх згадав. Я тiльки вчора про них згадував, сам не знаю чому. Я жартома подумав, що вже багато рокiв не бачив цилiндрiв. Так, цилiндри були. Останнiй раз я одягав його на похорони невiстки. Це було… ну, точну дату я вже й не згадаю, але це було рокiв п'ятдесят тому.

Звичайно, цилiндри одягали лише в особливих випадках, як ти розумiеш».

«Та не у цилiндрах справа», – терпляче сказав Вiнстон. «Справа у тому, що цi капiталiсти, вони i ще кiлька юристiв та священикiв були владиками свiту. Всi повиннi були iм прислужувати i догоджати. Ви – простi люди, робiтники – були iх рабами. Вони могли робити з вами все, що хотiли. Вони могли вiдправити вас до Канади, як худобу. Якби вони захотiли, вони могли б спати з вашими доньками.