Мандри Гуллівера

Болiнброк рятуеться втечею в католицькiй Францii. Влада переходить у руки вiгiв, головою нового кабiнету стае Роберт Уолпол. Хоча Свiфт вiдчувае себе ображеним дублiнським призначенням, тепер його скромна посада вдалинi вiд столицi слугуе йому за надiйний прихисток. Бiльше того, тут вiн пише серiю памфлетiв проти нового уряду на захист прав iрландського народу («Листи суконника» та iн.). Тут народжуеться головний твiр сатирика – «Мандри Гуллiвера» з усiею гамою почуттiв, що терзали дублiнського в'язня: вiд жовчного гнiву на свою долю в першiй частинi до повного розчарування у людинi як такiй в останнiй.

Свiфт мав характер дiяльний, честолюбний i iронiчний. Вiн чудово усвiдомлював свою виняткову iнтелектуальну обдарованiсть. Втративши змалку батькiв, вiн знаходив едину втiху у читаннi книжок, що допомогли йому розвинути розумовi сили. Ще студентом мiг по вiсiм годин, не вiдриваючись, просиджувати над книжкою. Мав вражаючу пам'ять i хист дотепника, якi пiзнiше не соромився застосовувати проти знаменитих осiб (серед його жертв був, зокрема, Д.

Ще з юнацьких рокiв прагнув полiтичноi дiяльностi. Полiтичне життя тодiшньоi Англii можна було б схарактеризувати як безперестанне зiткнення честолюбних прагнень i особистих амбiцiй. Воно заплутало у своi тенета i роздрiбнило гострий практичний розум Свiфта, отруiло його свiтогляд скепсисом, але пiдготувало тим самим грунт для яскравоi сатири, завдяки якiй вiн назавжди увiйшов до iсторii свiтовоi лiтератури.

Дiяльний настрiй змiнювався чорною меланхолiею, i тодi Свiфт сприймав свое життя як нещасне, невдале. У листi до вiконта Болiнброка вiн згадував, як ще в дитинствi спiймав велику рибину, але коли витягав ii на берег, вона зiрвалася з гачка. «Це був прообраз усiх моiх наступних розчарувань», – резюмував вiн. В. Теккерей розповiдае про Свiфта як про невдаху у великiй полiтицi i теж користуеться красномовним образом (маючи на увазi подii пiсля Утрехтськоi угоди): «Карета з митрою i епископською патерицею, якi вiн жадае одержати, затрималася на шляху вiд Сен-Джеймського палацу[2 - Сен-Джеймський палац – споруджений у Лондонi Генрiхом VIII палац; за часiв Свiфта – офiцiйна резиденцiя англiйських королiв (з 1698 року).