Мандри Гуллівера

(Тут лежать витоки фiлософського скептицизму Д. Юма, видатного фiлософа доби.) Фiлософiя стала певною мiрою заручником полiтики з ii культом миттевого успiху. Свiтоглядний емпiризм Свiфта, обтяжений драматичними перипетiями особистого життя, логiчно привiв його до трагiчного розчарування в людськiй природi, яку вiн сприймав тiльки в ii проявах у повсякденному, буденному, земному, зрештою – у низькому. «Ми залишаемося особливою породою тварин, що надiлена завдяки щасливiй випадковостi крихiтною частинкою розуму, яку використовуемо лише для поглиблення притаманних нам вад для набуття порокiв, що не властивi нам вiд природи, – писав Свiфт в «Гуллiверi».

 – Притлумлюючи в собi багато високих обдарувань, якi одержали з рук природи, ми майстерно змножуемо нашi первiснi низькi потреби i, без сумнiву, проводимо наше життя у марних намаганнях задовольнити iх за допомогою витончених засобiв».

Свiфт писав за драматичноi доби полiтичного лихолiття, коли полiтичнi iнтриги партiй створювали iлюзiю полiтичного розвитку монархii, але насправдi доля краiни визначалася таемною, але з розмахом поставленою роботою нового класу буржуа-пiдприемцiв, що беззастережно експлуатували розум на службi у грошей.

Свiфт сповна заплатив тяжку данину полiтичного честолюбства своему часовi. Результатом став глибокий песимiзм письменника, що закарбувався в «Мандрах Гуллiвера».

Значення Свiфта велике не лише для англiйськоi, а й для всiеi европейськоi лiтератури. Вiн – з тих мислителiв, якi прагнуть поставити широкi фiлософськi питання людського iснування, людськоi природи, життевого призначення людини, сенсу ii буття, саморозкриття особистостi.

Борис Шалагiнов

Мандри до рiзних далеких краiн свiту Лемюеля Гуллiвера, спершу лiкаря, а потiм капiтана кiлькох кораблiв

Вiд видавця до читача

Лемюель Гуллiвер, автор цих Мандрiв – мiй давнiй i щирий приятель; ми з ним якiсь родичi через матiр. Рокiв зо три тому мiстер Гуллiвер, утомившися вiд занадто частих вiдвiдин цiкавими його господи в Редрiфi, купив невеличкий клапоть землi з пристойним будинком на нiм поблизу Ньюарка в Ноттiнгемширi – своiй батькiвщинi, – де живе й досi самотнiй, але шанований своiми сусiдами.

Хоч мiстер Гуллiвер i народився в Ноттiнгемширi, де жив його батько, але я чув вiд нього, що родина його походить з Оксфордшира. Як пiдтвердження цього, я бачив на Бенберiйському кладовищi в цiм графствi багато надгробкiв та могил Гуллiверiв.