Менсфілд-парк

Я просто пожартувала. Вона вчинила не гiрше, нiж будь-яка дiвчина на ii мiсцi; i я не сумнiваюся, що вона дуже щаслива. Що я маю на увазi пiд другою жертвою, ви, звичайно, не розумiете.

– Запевняю вас, я приймаю сан з власноi волi, так само, як Марiя виходить замiж.

– Яке щастя, що вашi нахили якнайлiпше вiдповiдають побажанням вашого батька. Я розумiю, тут поблизу для вас притримали дуже гарну парафiю.

– Яка, на вашу думку, i схиляе мене до цього рiшення.

– Я певна, що це не так, – вигукнула Фаннi.

– Дякую тобi на доброму словi, Фаннi, але я б так не стверджував. Навпаки, саме усвiдомлення того, що я буду як слiд забезпечений, справдi важить для мене багато, i я не вбачаю в цьому нiчого поганого. Нiщо не спонукало мене вiдмовитись, i я не бачу, чому хтось мае стати гiршим слугою церкви, якщо знатиме, що йому з самого початку не доведеться бiдувати. Я був у вiрних руках. Я сподiваюся, що не пiшов би хибним шляхом, i впевнений, що мiй батько надто сумлiнно дбав про мене, щоб таке дозволити.

Безперечно, мене схилили до такого рiшення, але я не думаю, що цього слiд соромитися.

– Це те ж саме, – мовила Фаннi, трохи помовчавши, – як, наприклад, син адмiрала iде служити до флоту або син генерала – до армii, i нiхто не вважае, що так не повинно бути. Нiкого не дивуе, що вони обрали шлях, на якому iм можуть допомогти друзi, i нiхто не пiдозрюе, що вони поставилися до свого вибору не досить серйозно.

– Так, люба моя мiс Прайс. І це справедливо.

Їх виправдовуе сама обрана професiя моряка чи вiйськового. Вона мае очевиднi переваги: героiзм, ризик, гарнi звичаi. Солдати i моряки – завжди бажанi гостi в товариствi. Нiкого не може здивувати, що чоловiки стають солдатами або моряками.

– А мотиви того, хто приймае сан, щиро вiддаючи йому перевагу перед iншими професiями, ви вважаете вартими пiдозри? – мовив Едмунд. – Щоб виправдати себе у ваших очах, вiн мусить прийняти це рiшення, перебуваючи в цiлковитiй непевностi щодо того, чи буде вiн хоч якось забезпечений.

– Як, прийняти сан, не маючи парафii? Нi, та це ж безглуздо, справдi безглуздо!

– Тодi дозвольте вас спитати, яким чином церква мае поповнювати лави своiх служителiв, якщо священик не повинен приймати сан, розраховуючи на гiдне утримання, а не розраховуючи – тим паче? Нi, звичайно, ви не знаете, що вiдповiсти. Але я прошу вас поставитися до священика з певною поблажливiстю, беручи до уваги вашi власнi аргументи.