Менсфілд-парк

– Справдi? Так, можливо; але я щось не можу згадати чому. О, напевне, я розповiдав iй кумеднi iсторii про старого iрландця – слугу мого дядечка. Ваша сестра любить посмiятися.

– Ви вважаете ii веселiшою вiд мене?

– Їi легше розсмiшити, – вiдповiв Кроуфорд. – І тому, знаете, – вiн усмiхнувся, – з нею веселiше в компанii. Вас я б не намагався розважати iрландськими анекдотами пiд час десятимильноi поiздки.

– Менi здаеться, за своею вдачею я така ж весела, як Джулiя, та зараз менi е над чим помiркувати.

– Так, безперечно; i бувають випадки, коли надмiрнi веселощi свiдчать про безсердечнiсть. Однак те, що у вас попереду, надто прекрасне, щоб виправдати недостатню жвавiсть. Вам вiдкриваються чудовi перспективи.

– Буквально чи фiгурально? Гадаю, ви маете на увазi – буквально. Так, звичайно, сонце свiтить, i парк виглядае таким гарним. Та, на жаль, ця залiзна хвiртка змушуе мене почуватися так, нiби мене щось обмежуе, щось менi перешкоджае. «Не можу вирватися на волю», – як сказав отой шпак у вiршi.

Вимовивши цi слова дуже виразно, вона пiшла до хвiртки; вiн рушив слiдом.

– Як довго мiстер Рашворт не несе ключа!

– І ви нiзащо у свiтi не вийдете звiдси без ключа й без дозволу i нагляду мiстера Рашворта; а iнакше, менi здаеться, ви могли б легко пройти отут, бiля хвiртки, з моею допомогою; та ми так i вчинимо, якщо ви справдi бажаете почуватися вiльною i дозволите собi не думати, що це заборонено.

– Заборонено! Дурницi! Звiсно ж, я можу вийти таким чином – i вийду.

– А як не зможе, мiс Прайс буде така ласкава i скаже йому, що вiн знайде нас бiля того пагорба, – бiля дубового гаю на пагорбi.

Фаннi, вiдчувши в цьому намiрi щось недобре, спробувала йому перешкодити.

– Ви можете поранитися, мiс Бертрам, – вигукнула вона, – авжеж, ви зачепитеся за цi зубцi, i сукню можете порвати, i послизнутися та впасти у рiвчак! Краще не робiть цього!

Їi кузина, поки промовлялися цi слова, була вже по той бiк огорожi, цiла й неушкоджена; i, всмiхнувшись з усiею поблажливiстю, яку надае успiх, сказала:

– Дякую, люба Фаннi, але я та моя сукня почуваемося чудово, тому на все добре.

Фаннi знову залишилася на самотi, i настрiй у неi зовсiм не покращився, бо ii засмутило майже все побачене та почуте; вона була прикро вражена поведiнкою мiс Бертрам i сердилася на мiстера Кроуфорда.