Менсфілд-парк

До того ж в останнiй день перед вiд'iздом вiн висловив надiю, що наступноi зими вона, певно, знов побачить Уiльяма, i наказав iй написати братовi та запросити його до Менсфiлду, тiльки-но стане вiдомо, що його ескадра прибула до Англii. Вiн такий уважний, такий добрий!.. І якби тiльки вiн, кажучи цi слова, усмiхнувся до неi чи назвав ii «любою Фаннi», вона б одразу ж забула про його колишню суворiсть. Та насамкiнець сер Томас глибоко ii скривдив, мовивши: «Якщо Уiльям справдi з'явиться у Менсфiлдi, сподiваюся, вiн зможе пересвiдчитись, що за цi роки ти змiнилася на краще… проте, боюся, вiн побачить, що в шiстнадцять рокiв його сестра в чомусь лишилася такою, як була в десять».

Роздiл четвертий

Том Бертрам останнiм часом так рiдко з'являвся вдома, що навряд чи можна було за ним скучити; i ледi Бертрам невдовзi вже дивувалася, як добре iм усiм ведеться i без його батька i як чудово змiг його замiнити Едмунд, що сам вiв усi домашнi справи, розмовляв з управителем, писав до адвоката, вiддавав накази слугам – i сумлiнно оберiгав матiр вiд тривог та втоми, дозволяючи iй лише вести особисте листування.

Надiйшла перша звiстка вiд мандрiвникiв; пiсля приемноi подорожi вони дiсталися до Антигуа. Але ще до того, як листа було отримано, мiсiс Норрiс посiли моторошнi передчуття, якими вона дiлилася з Едмундом щоразу, перестрiвши його вiч-на-вiч; i, прагнучи дiзнатися першою про можливу катастрофу, вона вже прикидала, як сповiстити про неi родичiв, коли повiдомлення сера Томаса, що обидва вони живi й здоровi, змусили ii вiдкласти на деякий час i своi страхи, й урочистi приготування до фатальноi звiстки.

Прийшла та збiгла зима, але цi приготування так i лишилися марними; новини надходили тiльки добрi; а мiсiс Норрiс була дуже заклопотана – вона влаштовувала розваги для своiх племiнниць, i дбала про iхне вбрання, i, мiж iншим, пiдшукувала для них майбутнiх чоловiкiв; а ще ж потрiбно було поратися по господарству, i час вiд часу втручатись у справи сестри, i стежити за необачливою мiсiс Грант, – отже, в неi майже не лишалося вiльного часу, щоб перейматися долею вiдсутнiх.

Обидвi мiс Бертрам нинi були остаточно визнанi першими красунями в окрузi; а оскiльки iхня краса i вишуканi манери поеднувалися з природною поведiнкою i набутою змалку гречнiстю, вони здобули прихильнiсть свiтського товариства.