Зелений Змій, або Алкогольні спогади

З цього вона здае собi справу. Але е тут i рiзниця: Вона бачить i знае, – знае, що в одному вiльна, а саме: наблизити день своеi смертi. Це не гаразд для людини, яка створена на те, щоб жити, кохати, i щоб ii кохали. Самогубство, – швидке чи повiльне, – раптове знищення або поступове, на кiлька рокiв розтягнуте вмирання – ось платня Зеленому Змiевi. Жоден з його приятелiв не уник цiеi неминучоi розплати.

ІІІ

Вперше я напився, коли мав п’ять рокiв. Був спекотний день, i батько орав у полi. Мене за пiв милi послали з дому, щоб однести йому кухоль пива.

Був то, як я пригадую, важкий кухоль, дуже широкий вгорi та без покришки. Коли я йшов, пиво хлюпнуло через вiнця менi на ноги. Ідучи, я мiркував. Пиво дуже дорога рiч, а тому воно мусить бути дуже смачне. Бо iнакше чому менi вдома нiколи не дають його пити? Іншi речi, що iх вiд мене ховали дорослi, дуже менi до смаку припадали. Отже, й пиво мусить бути добрим. Дорослi його п’ють, а вони знають, у чому смак.

Я був такий малий, що довелось менi сiсти та поставити кухоль мiж колiн. Спочатку я сьорбнув пiну. Вона менi не сподобалась. Очевидячки, смак не в пiнi. Пiна не смачна. Тодi я згадав, що бачив, як дорослi здмухують пiну, коли п’ють. Умочивши обличчя в пiну, я потяг пиво. Воно однаково не смакувало. Але я пив. Дорослi на цьому розумiються.

Був я дуже малий, а кухоль величезний, i пив я одним духом, зануривши в пiну обличчя по самi вуха, а тому важко сказати, скiльки я випив. До того ж я те пиво ковтав, наче лiки, з огидою, хапаючись, щоб якнайшвидше минула ця тортура.

Коли я пiдвiвся, то весь тремтiв, але гадав, що буде менi приемно потiм. Я прикладався до кухля ще кiлька разiв, поки пройшов тих пiв милi. Тодi, здивовано помiтивши, яку кiлькiсть пива я випив, та згадавши, як на пивi, що вже вистоялося, знов роблять пiну, я взяв патичок та почав мiшати, аж знов пиво спiнилося по самi вiнця.

Батько не помiтив нiчого: Зi спрагою спрацьованого хлiбороба вiн спорожнив кухоль, повернув його менi, а сам знов пiшов до плуга. Я спробував пiти бiля коней, але спiткнувся й упав iм пiд ноги проти блискучого лемеша. Батько з такою силою осадив назад, що конi майже сiли на мене. Батько казав менi потiм, що якби конi ступили хоч на дюйм вперед, то лемiш розпоров би менi черево.