Зелений Змій, або Алкогольні спогади

Лише та людина, яка терпiла голод, може оцiнити iжу; лише моряки та мешканцi пустелi знають, що то е гожа вода. І лише дитина з буйною уявою може зрозумiти значення речей, що були iй заказанi. Я рано дiзнався, що можу посiдати лише те, що здобуду собi сам. Мое злиденне дитинство зробило мене скупим. Першi речi, якi я собi сам здобув, то були малюнки з цигаркових коробочок, оповiстки про цигарки та альбоми. Я не мiг витрачати тих грошей, що заробляв, бо вiддавав iх родинi. Щоб заробити щось для себе, я продавав додатковi випуски часописiв.

Я обмiнював у iнших хлопцiв однаковi малюнки, коли вони менi траплялись, а бiгаючи по всьому мiсту, мав нагоду отак торгувати та збирати колекцii.

Не так давно я зiбрав колекцiю всiх малюнкiв, що випустили цигарковi пiдприемства. Там були i породистi конi, i паризькi красунi, i жiнки всього свiту, i прапори всiх держав, i вiдомi актори, премiйованi борцi та iнше. І кожну серiю малюнкiв я мав у трьох рiзних вiдмiнах: малюнки з коробочок, плакати та альбоми.

Тодi я почав збирати другi екземпляри та мiняти iх на iншi речi, що iх хлопцi звичайно купують за грошi, якi дiстають вiд своiх батькiв. Вони не розумiлися на вартостi тих речей так, як розумiвся я, хто нiколи не мав грошей на те, щоб купити собi щось. Я вимiнював поштовi марки, камiнчики, всякi дивнички, пташинi яйця, шматочки мармуру. У мене була розкiшна колекцiя камiнцiв, найкраща з усiх, що я коли бачив у iнших хлопцiв, та колекцiя круглячкiв, що найменше коштували три долари.

Я одержав ii, як заставу, за тих двадцять центiв, що позичив хлопчику-розсильному; але його одiслали до будинку дефективних дiтей, ранiш нiж вiн спромiгся викупити ii.

Я починав мiняти якийсь мотлох та без кiнця мiняв його, поки до мене не потрапляла рiч, що мала якусь вартiсть. З мене був знаменитий гендляр та надзвичайний скнара. Я навiть тандитникiв доводив до поту, торгуючись з ними. Іншi хлопцi звертались до мене, коли iм треба було продати старi пляшки, ганчiр’я, старе залiзо, рогожi, всякi бляшанки та iнший мотлох.

Я iм продавав, а вони платили менi вiдсотки.

І цей хлопець-скнара, цей раб машини, що звик працювати за десять центiв погодинно, сидiв тут на дошках та мiркував, що шклянка пива, вартiстю в п’ять центiв, безслiдно зникае в одну мить. Ось я жив з людьми, якi викликали в мене захоплення. Я пишався тим, що товаришую з ними.