Серця трьох

Тут Генрi вiдразу стало краще. Вiн побачив Енрiко Солано i його молодшого сина Рiкардо, якi з рушницями стримували натовп, що юрмився у верхнiй частинi вулицi, тим часом як брати-близнюки, Альварадо i Мартiнес, стримували юрбу в нижнiй частинi вулицi.

Проте люди збiглися сюди просто з цiкавостi, нiхто з них i не збирався ризикувати життям i перепиняти шлях кабальеро, котрi пiдривають стiни й штурмують в’язницю серед бiлого дня. А тому юрба шанобливо розступилася перед невеликою групою, коли та подалася вулицею вниз.

– Конi чекають нас у сусiдньому провулку, – сказав Френк, на ходу стискуючи руку Генрi. – І Леонсiя там. За чверть години ми доскачемо до берега, де пришвартована шхуна.

– Слухай-но, а непоганоi я навчив тебе пiсеньки, – з посмiшкою зауважив Генрi. – Коли ти почав ii насвистувати, менi здалося, що це прекраснiше, що може бути. Цi собаки так квапилися, що не могли дочекатися завтрашнього ранку. Вони нализалися вiскi й вирiшили вiдразу мене прикiнчити. Цiкава iсторiя з цим вiскi. Якийсь кабальеро, що тепер став крамарем, iхав повз в’язницю фургоном, навантаженим цим зiллям, i бiля в’язницi фургон розсипався…

– Та навiть шляхетний Нарваес, син Балтазара де Хесус-i-Сервальос-i-Нарваес, сина генерала Нарваеса, якого пам’ятають за його лайливою славою, може стати крамарем, а крамар теж мае жити, чи не так, сеньйори? – проговорив Френк голосом того старого.

Генрi весело подивився на нього i з вдячнiстю сказав:

– Знаеш, Френку, я дуже радий однiй обставинi, неймовiрно радий…

– Якiй саме? – запитав Френк, коли вони повертали за рiг, де на них чекали конi.

– Тiй, що не вiдрiзав тобi вуха тодi на Тельцi, коли поклав тебе на лопатки й ти наполягав, щоб я це зробив.

Роздiл VI

Мар’яно Верхара-i-Іхос, начальник полiцii Сан-Антонiо, вiдкинувся на спинку крiсла в залi суду й, задоволений собою, зi спокiйною посмiшкою почав скручувати цигарку. Все вiдбулося так, як i задумувалося. Вiн цiлий день стежив, аби старенький суддя не зробив i ковтка мескалю, i тепер був винагороджений за це: суддя провiв процес i винiс вирок, якого домагався шеф.

Вiн не припустився жодного промаху. Шiсть утiкачiв-пеонiв було оштрафовано на велику суму й вiдряджено назад у Сантос на плантацiю. Кабальний iхнiй контракт суд подовжив доти, доки вони вiдпрацюють штраф. А начальник полiцii завдяки цьому став багатшим на двiстi американських золотих доларiв. «Цi грiнго iз Сантоса, – посмiхнувся вiн про себе, – люди, з якими варто мати справу.