Серця трьох

 – Уявляе себе левом, як i його батько. Його потрiбно добре провчити, i старий стрiляний горобець Рiган уже подбае про це.

Англiйська сеньйора Альвареса Тореса така сама бездоганна, як i його модний весняний костюм. Хоча смаглява шкiра видавала його латиноамериканське походження, а блиск чорних очей красномовно засвiдчував, що в його жилах тече давня сумiш iспанськоi й iндiанськоi кровi, проте вiн видавався таким типовим нью-йоркцем, що Томас Рiган бiльшого й не бажав.

– Пiсля багатьох рокiв завзятоi працi й пошукiв, – почав Торес, – я нарештi розгадав, де захований скарб сера Генрi Моргана.

Я певен, що на Москiтовому узбережжi. Скажу точнiше: до нього не бiльше як тисяча миль вiд лагуни Чiрiквi, а найближче до нього мiсто – Бокас-дель-Торо. Я там народився, хоча освiту здобув у Парижi; знаю мiсцевiсть як своi п’ять пальцiв. Для такоi експедицii досить було б маленькоi шхуни. Адже спорядити ii обiйдеться зовсiм дешево, зате який буде прибуток! Винагорода – цiлий скарб!

Сеньйор Торес замовк: йому бракувало слiв, аби висловитися переконливiше, але Рiган, крута i тверда людина, яка звикла мати справу з людьми такого самого складу, як i вiн сам, почав витягати з нього все, нiби адвокат, що веде перехресний допит.

– Авжеж, – погодився сеньйор Торес, – нинi я маю певну скруту… як би це сказати?… у готiвцi.

– Вам потрiбнi грошi, – грубо уточнив бiржовик, i той сумно схилив голову.

І ще багато чого iншого змушений був визнати Альварес Торес пiд перебiжним вогнем допиту. Вiн справдi нещодавно приiхав iз Бокас-дель-Торо i сподiваеться, що нiколи бiльше туди не повернеться.

Проте вiн готовий повернутися, якщо вони дiйдуть якоiсь згоди…

Рiган зупинив його владним жестом людини, що звикла наказувати простолюду: вiн узяв чекову книжку i виписав чек на iм’я Альвареса Тореса. Той, глянувши на нього, побачив суму в тисячу доларiв.

– Ось у чому рiч, – сказав Рiган. – Я особисто анiтрохи не вiрю вашим вигадкам. Однак у мене е один юний друг. Я дуже люблю цього хлопчиська, i мене засмучуе, що його занадто розбещують спокуси великого мiста – Бродвей з його красунями тощо, – ну, ви розумiете.

Сеньйор Альварес Торес, як вихована людина, ухилився вiд вiдповiдi.

– Отже, заради його здоров’я, а також порятунку не лише його душi, а й добробуту, найкраще, що можна було б придумати, – це подорож по скарб, сповнена пригод, що вимагае фiзичноi напруги, i… словом, я переконаний, що ви мене розумiете.

Альварес Торес знову ухилився.