На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Міжзоряний мандрівник» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Міжзоряний мандрівник

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
🔍 Загляните за кулисы "Міжзоряний мандрівник" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Міжзоряний мандрівник" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Джек Лондон) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Роман «Міжзоряний мандрівник» – останній великий твір письменника, що був надрукований за його життя (1915). У Сан-Квентінській державній в’язниці відбуває довічне ув’язнення колишній викладач аграрного коледжу, професор Дарел Стендінг. Він потрапив за ґрати через вбивство колеги з ревнощів.
В’язничні наглядачі, караючи його за непокірність, щоразу зашнуровують Дарела в брезентову «пекельну сорочку» – різновид в’язничних тортур, що може викликати серцевий напад. Навчившись упадати в транс, під час тортур Стендінг мандрує світами своїх колишніх життів: від доісторичних часів до початку ХХ століття. Чекаючи на страту, Дарел Стендінг стає живим уособленням принципу – найсильнішим у людині є її дух, який залишається навіть тоді, коли матеріальне тіло вмирає.
📚 Читайте "Міжзоряний мандрівник" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Міжзоряний мандрівник", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
А для мене мiж його першим стуком i останнiм минули епохи. Однак тепер я вже не мiг так радiсно, як перше, мандрувати зоряним шляхом, на ньому чатував страх перед неминучим покликом, що кине мене назад, до жорстоких мук пекельноi сорочки. І епохи моiх блукань серед зоряних просторiв стали епохами страху.
І весь час я знав, що це Ед Морел своiм вистукуванням так немилосердно прив’язуе мене до землi. Я хотiв звернутися до нього, просити його, щоб вiн перестав, але я так старанно вилучив свое тiло з свiдомостi, що не мiг його воскресити.
А тодi, – тепер я знаю, що Морел просто перестав стукати, – я знову полинув своiм зоряним шляхом, i нiхто мене по вертав назад. Потiм, усе ще мандруючи, я вiдчував, що засинаю, i який же то був чарiвний сон! Час вiд часу ввi снi я рухався, – авжеж! Ви тiльки вдумайтесь у це слово: «рухався»! Я ворушив руками й ногами, вiдчував дотик чистих простирадл до свого тiла, менi було затишно.
Я прокинувся. О, я вже не спав, а тiльки лежав iз заплющеними очима. І прошу вас, зрозумiйте: усе, що трапилося потiм, нiтрохи не здивувало мене. Усе видавалося цiлком нормальним i природним. Запевняю вас, що я був самим собою. Проте вже не Дерелом Стендiнгом. Вiн так само не мав нiчого спiльного зi мною, як i його суха, поморщена, мов пергамент, шкiра з моею, свiжою та м’якою. Я не знав нiякого Дерела Стендiнга, та й не мiг його знати, бо вiн тодi ще не народився, та й мав народитися аж за декiлька сторiчь.
Я лежав iз заплющеними очима i лiнькувато прислухався. Знадвору долинав рiвномiрний цокiт кiнських копит по брукiвцi. Часом бряжчала зброя i металевi оздоби на конях, i я зрозумiв, що повз моi вiкна вулицею проiхав загiн кiнноти. Я знiчев’я мiркував, хто б то мiг бути. Вiдкiлясь, – зрештою, я знав, що з подвiр’я заiзду, – знову почувся цокiт копит i нетерпляче iржання. Я впiзнав, що це чекае мiй кiнь.











