Міжзоряний мандрівник

Важко пояснити, але менi тодi здавалося, що я буду далеко, i коли наглядачi прийдуть розшнуровувати мое тiло з сорочки, то я не зможу повернутися до нього назад. І тодi вмру насправдi. А менi не хотiлося вмирати, я не хотiв, щоб капiтан Джемi та й усi вони радiли. Зате, Дереле, коли ти зумiеш зробити все як слiд, то будеш смiятися з начальника. Коли твое тiло завмре, то вже однаково, хоч би вони й цiлий мiсяць держали його в сорочцi. Нi ти, нi твое тiло не вiдчуватимуть болю. Бувае ж таке, що людина засинае на цiлий рiк! Щось подiбне станеться з твоiм тiлом.

Воно лежатиме собi в пекельнiй сорочцi й чекатиме, коли ти до нього повернешся. Спробуй, я даю тобi добру пораду.

– А якщо вiн не повернеться? – спитав Опенгаймер.

– Тодi, Джейку, з нього можна буде смiятися. І з нас, мабуть, також, що чiпляемось за це мiзерне життя, якого так легко спекатись.

На цьому розмова закiнчилася. Мордань Джонс, котрий був трохи заснув крадькома, прокинувся й погрозив, що вранцi подасть рапорт на Морела й Опенгаймера, а це означало – пекельну сорочку.

Менi вiн не загрожував, бо знав, що вона мене й так не мине.

Забувши про бiль, я лежав серед тишi й мовчання i думав про Морелову пораду. Я вже згадував, що, удаючись до самогiпнозу, я пробував проникнути в своi колишнi життя. І переконався, що в них можна проникнути, хоч бачене не мало послiдовностi.

Але Морелiв спосiб вочевидь був протилежний моему самогiпнозовi, тим-то я дуже ним зацiкавився. Гiпнотизуючи себе, я найперше втрачав свiдомiсть.

А за Мореловим способом свiдомiсть залишалась аж до кiнця, i коли тiло завмирало, вона пiдносилася на такi високi щаблi, що залишала його, залишала Сан-Квентiн i линула в далечiнь, хоч не переставала бути свiдомiстю.

«Так чи нi, а варто спробувати», – вирiшив я. Усупереч властивому вченим скептицизмовi, я повiрив. Я не мав сумнiву, що зумiю зробити те, що тричi зробив Морел. Може, ця вiра так легко опанувала мене тому, що я до краю виснажився. А може, менi просто забракло сили на скептицизм.

Ед Морел уже висловив таку думку. Вiн дiйшов до неi чисто емпiрично, i, як ви далi побачите, я довiв ii також емпiрично.

Роздiл Х

Одначе найбiльше заважило те, що другого ранку начальник Есертен прийшов до моеi камери з намiром доконати мене. Із ним були капiтан Джемi, Мордань Джонс i Ел Гачiнс. Цього Гачiнса засудили на сорок рокiв, але вiн сподiвався, що його помилують. Останнi чотири роки Гачiнс був у в’язницi за головного старосту.