Міжзоряний мандрівник

Дужi люди, такi здоровi, що iхнiй органiзм успiшно боровся з тюремними хворобами, посидiвши трохи в пекельнiй сорочцi, втрачали вiдпорнiсть i за якихось пiвроку помирали вiд сухот. Зизоокий Вiлсон, що мав слабке серце, помер у пекельнiй сорочцi першоi ж таки години, а в’язничний лiкар, що дивився на нього, недовiрливо всмiхався. Я знаю також одного в’язня, що, пробувши в пекельнiй сорочцi пiвгодини, признався в усьому, ще й наговорив на себе, аби тiльки визволитися з неi, а потiм довгi роки покутував незаслужену кару.

Сам я також добре ii спiзнав. Тiло мое списане тисячами рубцiв, з ними я стану на помiст, та хоч би я прожив ще й сотню рокiв, цi рубцi не позаростали б, з ними я лiг би в домовину.

Може, ви, любi громадяни, якi наймаете катiв i платите iм, щоб вони зашнуровували у пекельну сорочку людей, може, ви й самi гаразд не знаете, що воно таке. Тодi дозвольте менi пояснити, i тодi ви легше зрозумiете, як я досягнув того, що вмирав, лишаючись живим, ставав ненадовго володарем часу й простору, визволявся зi стiн в’язницi i блукав мiж зорями.

Чи ви коли бачили брезентове або гумове накриття з прикрiпленими на кiнцях мiдяними кiльцями? Отож уявiть собi таке накриття десь у чотири з половиною фути завдовжки, з великими важкими мiдяними кiльцями вздовж обох бокiв. Воно вузьке, не вiдповiдае об’емовi тiла, що мае в ньому лежати, та й не однаковоi ширини: у плечах i на клубах ширше, нiж у станi.

Таку сорочку розстеляють на пiдлозi, i тому, кого хочуть покарати або витягти з нього визнання, наказують лягати на неi долiлиць.

Хто опираеться, то його ще й налупцюють. Звичайно закiнчуеться тим, що в’язень лягае, як того вимагають кати, тобто, як вимагаете ви, любi громадяни, бо це ж ви годуете катiв i платите iм за iхню роботу.

В’язень лягае долiлиць. На спинi йому стягають краi сорочки i, засиливши мотузок у мiдянi кiльця, зашнуровують так, як ви шнуруете черевики, тiльки, звiсно, нiхто так мiцно не стягуе собi ноги.

На в’язничному жаргонi це зветься «сповиванням». Часом, коли наглядачi лихi або мають особливий наказ, вони ще натискають колiном на спину, щоб дужче стягти мотуз.

Чи вам коли траплялося занадто тiсно зашнурувати черевики? За яких-небудь пiвгодини у пiдбиттi починаеться страшний бiль, пам’ятаете, як уже за кiлька хвилин ви не можете нi кроку ступити, доводиться розпускати шнурiвку й послаблювати натиск.