Міжзоряний мандрівник

Так нам довелось заплатити за бажання поговорити.

О, нашi тюремники були жорстокi. І iхне ставлення зробило з нас таких самих, як i вони, а то ми б не вижили. Вiд грубоi роботи грубiють руки. Брутальнi тюремники роблять брутальними i в’язнiв. Ми й далi перестукувалися, i за це нас часто зашнуровували в пекельнi сорочки. Найзручнiше нам було вночi, i коли траплялося, що на змiну присилали стороннiх наглядачiв, ми розмовляли цiлу нiч.

Для нас день вiд ночi не вiдрiзнявся, бо ми жили в темрявi. Спати ми могли коли завгодно, а перестукуватись тiльки при нагодi.

Ми розповiдали один одному про свое життя. Бувало, цiлi години я i Морел мовчки лежали, прислухаючись до ледве чутних далеких вистукувань. То Опенгаймер повiльно розповiдав нам iсторiю свого життя, починаючи вiд того часу, коли вiн ще дитиною гасав по нетрищах Сан-Франциско, i далi, як вiн прилучився до злодiйського свiту, як спiзнав усякий бруд, як ще чотирнадцятирiчним хлопцем працював за нiчного посланця у кварталi з червоними лiхтарями, як його вперше зловила полiцiя, як потiм вiн крав i грабував, i як його зрадив товариш, i як дiйшлося до вбивства уже в стiнах в’язницi.

Джейка Опенгаймера прозвали Хижим Тигром. Якийсь репортер вигадав це прiзвисько, i воно переживе й ту людину, що ii так прозвано. Проте я завжди зауважував у Опенгаймеровi основнi риси яроi гуманностi. Вiн був щирий i вiрний у дружбi. Я знаю випадки, коли вiн брав на себе чужу кару, аби тiльки не виказати товариша. Вiн був смiливий, терплячий, здатний на самопожертву.

Крiм того, вiн ще був дуже розумний, i нi довiчна тюрма, нi десять рокiв самотинного ув’язнення не затьмарили його блискучого розуму.

Морел, завжди добрий i вiдданий товариш, також був дуже розумний. По щиростi, я, стоячи на порозi смертi, маю право сказати, не боячись бути нескромним, що трое найрозумнiших людей у цiлiй Сан-Квентiнськiй в’язницi – якщо перебрати всiх, починаючи з начальника, – були ми, тi, хто гнив у одиночках.

Тепер, доживаючи своi останнi днi й зважуючи те, чого мене навчило життя, я мушу зробити висновок, що сильний розумом нiколи не скоряеться. Дурнi й страхопуди, необдарованi палким почуттям справедливостi й нездатнi на щире товаришування – такi люди у в’язницi стають зразковими в’язнями.