Морський вовк

Чого варте ваше хвалене безсмертя, коли ваше життя зiткнулося з моiм? Вам хочеться назад, на землю, де

е вам розгiн для вашого свинства. А моя примха – тримати вас на цьому кораблi, де пануе мое свинство. І я тримаю вас, бо на те моя воля. Я або зроблю з вас те, що хочу, або зламаю. Ви можете померти сьогоднi, через тиждень або через мiсяць. Я мiг би вас убити зараз, кулаком, бо ви жалюгiдний хирляк. Та коли ми безсмертнi, то який сенс у всьому цьому? Жити по-свинячому, як ми з вами живемо, невже це, на вашу думку, личить безсмертним iстотам? Знову ж таки, навiщо все це? Чому я тримаю вас тут?…

– Тому, що ви дужчий! – випалив я.

– А через що дужчий? – не вгавав вiн. – Бо в мене мiцнiша закваска, нiж у вас. Невже ви не розумiете? Невже не розумiете?

– Але яка безнадiя отак жити! – змагався я.

– Згоден з вами, – вiдповiв вiн. – Тодi навiщо взагалi рухатися, а значить i жити? Як не рухатися й не бути часткою цiеi закваски, то не буде й безнадii. Але рiч у тiм, що ми хочемо жити й рухатись, дарма що воно безглуздо; хочемо, бо така вже природа життя – жити й рухатися, прагнути життя й руху.

Якби цього не було, життя давно завмерло б. Тiльки завдяки життю, що е у вас, ви й мрiете про безсмертя. Життя, закладене у вас, прагне бути вiчним. Ба! Вiчне свинство!

Вiн рвучко повернувся на пiдборах i пiшов геть. Але на краю юта спинився й покликав мене.

– До речi, скiльки потяг у вас кок? – спитав вiн.

– Сто вiсiмдесят п’ять доларiв, сер, – вiдповiв я.

Вiн кивнув головою. За хвилину, зiйшовши вниз подавати на стiл обiд, я почув, як вiн голосно шпетить котрогось матроса.

Роздiл VI

Вранцi наступного дня буря вщухла, i «Привид» ледь погойдувався на спокiйнiй гладiнi океану. Вiтру не було, тiльки зрiдка налiтав легенький подих. Вовк Ларсен усе стояв на ютi, i його пильний погляд був звернений на пiвнiчний схiд, звiдки мав повiяти пасат.

Увесь екiпаж теж був на палубi – готували шлюпки до мисливського сезону. На борту було сiм шлюпок: шiсть мисливських i капiтанський тузик.

Команда кожноi шлюпки складалася з мисливця, весляра та стерника. На шхунi до екiпажу входили тiльки веслярi й стерники, але нести вахту повиннi були й мисливцi, також пiдлеглi капiтановi.

Усе це, i чимало iншого, дiзнавався я поступово. «Привид» уважали найшвидшою шхуною в промислових флотилiях Сан-Франциско та Вiкторii. Колись це була приватна яхта, побудована з розрахунку на швидкий хiд.