Маленька господиня Великого будинку

Одна про ту партiю бичкiв для Чилi…

І Пола, повiльно вiдхиляючись вiд чоловiка та встаючи з його колiна, просто фiзично вiдчула, як вiн утiкае вiд неi до своiх статистичних таблиць, дiлових паперiв, секретарiв i помiчникiв.

– Ой, Поло! – гукнув вiн, коли вона була вже на дверях. – Знаеш, я вже охрестив нового служника – вiн зватиметься О-Го. Як тобi подобаеться?

Вона почала свою вiдповiдь з гiркою ноткою в голосi, та враз i усмiхнулась:

– Ти довитiваешся з цими прiзвиськами для челядi!

– Зате я нiколи не роблю цього з расовою худобою, – вiдмовив вiн поважно, хоч в очах йому блищали задерикуватi iскринки.

– Та нi, я просто хочу сказати, що ти вичерпаеш мовнi ресурси. Вигукiв у мовi не стане. Скоро тобi доведеться називати нових служникiв А-Чхи, А-Тьху i А-Хайтобi-грець. Краще було б починати не з «О» й не з «А», а з «Мiй». Тодi були б у тебе Мiй-Кiнь, Мiй-Дуб, Мiй-Бик, Мiй-Кiт тощо – i всi твоi.

Обое в один голос засмiялись, а тодi Пола вийшла, i Дiк за мить уже поринув у текст телеграми, де йшлося про партiю з трьохсот чистопородних бичкiв-рiчнякiв, замовлених одним чилiйським ранчо, по двiстi п’ятдесят доларiв франко-борт[19 - Франко-борт – торговельний термiн, який означае, що доставку на борт оплачуе постачальник (продавець).

] за голову. Несвiдомо вiн чув, як спiвае Пола на подвiр’i, вертаючись до своiх покоiв, i несвiдомо тiшився тим спiвом, навiть не помiчаючи, що голос ii ледь-ледь – тiльки ледь-ледь – смутнiший, нiж звичайно.

Роздiл VIII

Рiвно за п’ять хвилин пiсля Полиного вiдходу, розглянувши всi чотири телеграми, Дiк вийшов i сiв у машину, а з ним Теер – айдахський купець на баранiв – i Пейсмiт, кореспондент «Скотарськоi газети».

Вордмен, завiдувач вiвчарень, приеднався до них уже бiля обор, де було зiбрано для огляду кiлька тисяч молодих баранцiв-шропширiв.

Їх показували Тееровi майже без слiв, i вiн був певно розчарований тим – йому здавалося, що купiвля десяти вагонiв такоi дорогоi худоби справа досить значна, аби погомонiти про неi.

– Вони самi за себе промовляють, – заспокоiв його Дiк i вже вiдвернувся, щоб викласти Нейсмiтовi якiсь вiдомостi для майбутньоi статтi про шропширських овець у Калiфорнii та пiвнiчно-захiдних штатах.

– Я б вам не радив морочитися з вибором, – сказав вiн Тееровi ще за десять хвилин. – Вони тут усi один в одного. Ви можете цiлий тиждень вибирати своi десять вагонiв, i вони будуть однаково не кращi, нiж набранi вряд.