Маленька господиня Великого будинку

Жака Рiбо, який вважався одним з найбiльших у свiтi авторитетiв у царинi агрохiмii, – Калiфорнiйський унiверситет за шiсть тисяч доларiв на рiк перенадив його з Францii, де вiн одержував двi тисячi, а потiм гавайськi цукровi плантатори знов перенадили його до себе за десять тисяч, – Дiк спокусив п’ятнадцятьма тисячами та приемнiшим, помiрнiшим калiфорнiйським клiматом, i Рiбо пiдписав контракт на п’ять рокiв.

Панове Крокет, Слокем i Девiдсон аж руки зняли вгору, жахнувшися, i вирiшили, що оце й починаються обiцянi дурощi молодого Фореста.

А втiм, то була тiльки одна з марнотратних Дiкових витiвок. З вашингтонського уряду вiн украв провiдного фахiвця-тваринника, щедро накинувши йому платню, таким самим розбiйницьким способом вiдiбрав унiверситетовi штату Небраска найкращого знавця молочного господарства i нарештi розбив серце декановi сiльськогосподарського коледжу Калiфорнiйського унiверситету, привласнивши професора Нiрденгамера, справжнього чарiвника щодо керiвництва великими фермами.

– Це ще дешево, далебi, дешево, – заспокоював Дiк опiкунiв. – Невже б ви волiли, щоб я купував акторок та коней для перегонiв, анiж професорiв? Уся рiч у тому, що ви не знаете цього способу комерцii – купувати чужi голови. А я знаю. Бо це мiй фах. Я зароблятиму на них грошi, i навiть бiльше – я доб’юся, що в мене виросте десять травинок там, де у вас не виросло б анi одноi, бо ви занапастили свою землю.

Отож i зрозумiло, що опiкуни вже не вiрили, нiби вiн ще почне, як обiцяв, «дурiти», кохати, цiлувати й кулаком валити ворогiв пiд ноги.

– Ще рiк, – попереджував вiн iх, а сам закопувався в агрохiмiю, аналiзи грунтiв та iздив по Калiфорнii зi своiм почтом високоплатних фахiвцiв сiльського господарства. А опiкуни боялися тiльки, що Дiк, досягши повнолiття й дiставши в руки увесь спадок, порине з головою у свою сiльськогосподарську примху i швидко розкидае батькiвськi мiльйони.

Того самого дня, коли йому вийшов двадцять один рiк, вiн оформив купiвлю нових своiх маетностей, що простягались на захiд вiд рiчки Сакраменто аж до вершин гiрського кряжа.

– Неймовiрно дорого, – сказав мiстер Крокет.

– Неймовiрно дешево, – сказав Дiк. – Побачили б ви моi данi про грунт! І про воду! І почули б ви, як я спiваю!

Ось послухайте, опiкуни, – це пiсня правдива. Я сам i спiвець, i пiсня.