Буйний День

Можна було подумати, що з факторii всi повтiкали, коли б не дим з одного комина. Буйний День спробував закричати, але голосу не було, i з горла вилiтало тiльки якесь нелюдське харчання. Вiн схопився за рушницю, пiдняв ii до плеча й натиснув курка. Вона вiдбила так, що його всього струсонуло й пронизало страшним болем. Рушниця впала йому на колiна, i пiдняти ii вдруге вiн не мiг. Однак треба було поспiшати, i, вiдчуваючи, що умлiвае, вiн ще раз натиснув курка. Рушниця стрельнула, пiдскочила й упала у воду.

Гарнiшевi потьмарилось в очах, але вiн ще встиг побачити, як кухоннi дверi вiдчинились i якась жiнка визирнула з великоi рубленоi хати, що танцювала серед дерев несамовиту джигу.

Роздiл IX

За десять днiв по тому на Шiстдесяту Милю приiхали Гарпер i Джо Ледю. Буйний День ще був досить кволий, але вже мав стiльки сили, щоб здiйснити те, що пiдказувало йому прочуття. Вiн вимiняв за третину своеi займанщини на Стюартi третину iхньоi на Клондайку. Вони мали великi надii на Горiшню Краiну, i Гарпер, навантаживши цiлого плота припасами й харчами, вiдплив за водою, щоб поставити невеличку факторiю в гирлi Клондайку.

– А чом ти не спробуеш на Індiянi, Буйний Дню? – сказав вiн, прощаючись. – На тiй рiчцi стiльки струмкiв, ручаiв та обмiлин, i подекуди золото наче аж кричить, щоб його знайшли. Звiрся на мое чуття. Велике золото ось-ось вiдкриеться, а Індiяна не за мiльйон миль.

– До того ж там сила силенна лосiв, – додав Джо Ледю. – Боб Гендерсон десь никае тими мiсцями ось уже третiй рiк.

Присягаеться, що мусить знайтися щось дуже велике, а тим часом живиться самою лосятиною i нишпорить скрiзь як навiжений.

Буйний День i вирiшив «махнути туди», як вiн висловився. Однак Ілайджу не пощастило вмовити йти разом. Той нiяк не мiг видихати пережитого голодування i все боявся, щоб такого знов не трапилось.

– Не маю сили вiдiрватись вiд iжi, – пояснював вiн. – Знаю, що це дурне, але нiчого з собою не можу вдiяти. Я встаю з-за столу, тiльки як почую, що ось-ось лусну й нiчого бiльше не влiзе.

Я повернуся в Серкл-Сiтi i, доки не пiдправлюсь, примощуся десь бiля комори з харчем.

Гарнiш не рушав iз мiсця ще кiлька днiв. Треба було набратися сили й спорядитись як слiд. Вiн мав на думцi не набирати багато припасу – на собi нести сiмдесят п’ять фунтiв i на кожного собаку нав’ючити по тридцять, як то роблять iндiяни. Звiряючись на слова Ледю, вiн вирiшив живитись, як Гендерсон, самим м’ясом.