Буйний День

Вона примостилася над Юконом, на високому березi, розляглася широко по площинi. Вiн бачив рiчковi пароплави у три ряди при березi, тартаки в роботi й довгi собачi запряги з важкими вантажними саньми, що везли припаси для копалень, а далi – гральнi, банки, бiржi, марки, бляшки – усе, що потрiбне для великоi гри, незмiрно бiльшоi, нiж вiн коли бачив. Який жах – покинути це все, покинути тодi, коли серце вiщуе близьке щастя, коли вже пiдходить велике золото! На цю думку життя затрiпотiло йому всерединi й знов почало нашiптувати свою давню брехню.

Буйний День iзсунувся з човна i, зiпершись на нього спиною, сiв на лiд. Вiн хотiв не прогавити тiеi гри. А чом би й нi? У його виснажених м’язах ще знайдеться хоч трохи сили, аби тiльки ii зiбрати! Тодi вiн пiдiйме корму й спустить човна на воду. Зовсiм не до речi в головi звiдкись постала думка, що треба купити в Гариера й Ледю частку iхньоi займанщини на Клондайку. Вони, звiсно, продадуть третину дешево. Якщо золото виявиться на Стюартi, у нього буде селище Елама Гарнiша, i вiн свое вiзьме, а якщо на Клондайку, то й тодi дещицю матиме.

А тим часом треба зiбрати всю силу. Вiн простягся на льоду на ввесь зрiст, долiлиць, i з пiв години пролежав спочиваючи, без руху. Коли вiн звiвся на ноги, йому на мить потемнiло в очах, але вiн перемiг себе i взявся до човна. Вiн добре розумiв свое становище: коли зразу не пощастить, то вдруге вiн уже не спроможеться нiчого зробити. Для цiеi першоi спроби треба докласти геть усiеi снаги, що вiн зумiе знайти в собi, i пiсля того в ньому вже не залишиться нiчогiсiнько.

Вiн цупив i цупив угору корму човна, укладаючи в то зусилля всю свою iстоту, витрачаючи себе всього, i душу, й тiло на цю останню спробу. Корма трохи пiднялась. Гарнiшевi здавалося, що вiн умлiвае, але вiн усе цупив i цупив. Човен пiддався i неначе почав сунутися вниз. Зiбравши рештки сили, Буйний День перехилився й лантухом упав у човен на ноги Ілайджi. Вiн лежав, навiть не пробуючи пiдвестись, i, стежачи за верховiттям дерев, вiдчував, що човен сунеться чимраз швидше.

Буйний День прийшов до пам’ятi i, глянувши на сонце, побачив, що минуло кiлька годин. Вiн здогадався, що спав. Сонце вже звернуло з полудня. Вiн доволiкся до корми й сiв. Човен плив посеред рiчки. Назустрiч бiгли лiсистi береги, облямованi блискучою кригою.