Буйний День

 – І назад тисячу миль вiн так само проiде за тридцять днiв! Ставлю п’ятсот доларiв, i кат бери хуртовину!

Щоб пiдперти своi слова, вiн витяг торбинку iз золотом, завбiльшки з болонську ковбасу, i шпурнув ii на стiл. Док Вотсон кинув i свою поряд.

– Згода! – гукнув Буйний День. – Бетлс правду каже. Я теж закладаюсь на п’ятсот доларiв, що за шiстдесят днiв, лiчивши вiд сьогоднi, я спинюся з дайською поштою перед дверима «Тiволi»!

Довкола недовiрливо загомонiли. З десятеро чоловiк повитягали своi торбинки.

Джек Кернс протиснувся крiзь юрбу й став перед Гарнiшем.

– Іду з тобою в заклад, Буйний Дню! Два проти одного! Ти не повернешся анi за сiмдесят п’ять днiв!

– Не треба менi твоеi ласки, Джеку! – вiдказав Гарнiш. – Ставлю порiвну, i за шiстдесят днiв.

– Сiмдесят п’ять днiв! Два проти одного, що не повернешся! – уперто правив своеi Кернс– П’ятдесята Миля вже звiльниться з-пiд криги, i при березi лiд пiдтане.

– Що ти в мене виграв, Джеку, те твое, – не поступався Гарнiш. – І в такий спосiб ти менi нiчого не повернеш.

Я з тобою не закладаюся. Ти просто хочеш дати менi грошей, але я тобi ось що скажу, Джеку: мое серце теж чуе, що я свое надолужу! Незабаром я все вiдiграю. Пожди тiльки, поiш знайдуть велике золото вище по Юкону. Тодi ми з тобою сядемо «без стелi» й так заграемо, що аж дим пiде! Згода?

Вони стисли один одному руки.

– Звiсно, вiн повернеться, – прошепотiв Кернс до Бетлса. – Ставлю п’ятсот, що Буйний День повернеться за шiстдесят днiв! – додав вiн уголос.

Бiллi Ролiнз забився з ним, а Бетлс стиснув Кернса в обiймах.

– Їй-богу, i я хочу забитися! – сказав Олаф Гендерсон, вiдводячи Гарнiша вбiк вiд Бетлса й Кернса.

– Хто виграв – ставить могорич! – закричав Буйний День, заклавшися з ним. – А я певен, що виграю! Тiльки шiстдесят днiв довго чекати, кажiть, хто що питиме, запиваки! Хто що питиме?

Бетлс iз чаркою вiскi в руцi вилiз на стiлець i, похитуючись, завiв пiсню, едину, яку знав:

Се Генрi Ворд Бiчер, здаеться менi,

І школи недiльноi учителi

П’ють сiк сасафрас, мов воду.

Та свiй я заставляю вiк:

Якщо вони п’ють сiк,

То сiк iз забороненого плоду.

Юрба пiдхопила хором:

Та свiй я заставляю вiк:

Якщо вони п’ють сiк,

То сiк iз забороненого плоду.

Хтось вiдчинив надвiрнi дверi, i кволе сiре свiтло зазирнуло до шинку.

– Буйний день! Буйний день уже! – гукнув хтось.

Гарнiш одразу рушив до дверей, вiдгортаючи вниз навушники своеi хутряноi шапки.