Хто не ризикує

З ентузiазмом сера Галахада Вiльям хотiв схопити кожного порушника та зробити свiт краще; Фред був бiльш реалiстичним, проте вiн жодного разу не намагався згасити молодецьке полум’я стажера. Також Вiльям швидко зрозумiв, що звичайнi люди не знають, скiльки працюе полiсмен: кiлька днiв або кiлька рокiв.

– Настав час уперше зупинити машину, – сказав Фред Вiльяму у його другий робочий день, коли вони зупинилися перед свiтлофорами. – Почекаемо, поки хтось проiде на червоний, а потiм ти вийдеш на дорогу i зупиниш його.

Обличчя Вiльяма видавало його бажання скорiше почати.

– Інше залиш менi, – продовжував Фред. – Бачиш дерево у ста ярдах вiд нас? Сховайся за ним та чекай мого сигналу.

Вiльям вiдчув, як затрiпотiло його серце. Вiн недовго чекав, аж поки Фред пiдняв руку та закричав:

– Блакитний «гiлмен»! Зупиняй!

Хлопець вийшов на дорогу, пiдняв руку та знаком наказав водiю з’iхати на узбiччя.

– Нiчого не кажи, – наказав Фред, наближаючись до Вiльяма, – дивись та записуй.

Чоловiки пiдiйшли до машини, i Фред заговорив у вiдкрите вiкно:

– Доброго дня, сер.

Вам вiдомо, що ви порушили закон?

Водiй кивнув, але не вiдповiв.

– Ваше водiйське посвiдчення, будь ласка.

Водiй дiстав документи з бардачка та передав Фреду. Той кiлька секунд розглядав посвiдчення, пiсля чого зазначив:

– У такий ранковий час тут особливо небезпечно, сер, бо тут двi школи поряд.

– Вибачте, – вiдповiв водiй. – Цього бiльше не буде.

Фред повернув йому посвiдчення:

– Цього разу обмежимося попередженням, – сказав вiн, поки Вiльям записував номер автомобiля.

 – Та наступного разу будьте обережнiшi.

– Дякую, офiцере, – вiдповiв водiй.

Коли машина вiд’iхала, Вiльям спитав:

– Чому лише попередження, коли можна було виписати йому штраф?

– Ставлення, – вiдповiв Фред. – Джентльмен вибачився, був ввiчливим i визнав свою помилку. Нащо ображати звичайного добропорядного громадянина?

– А що змусило б вас виписати йому штраф?

– Ну, якби вiн почав розповiдати щось на кшталт: «У вас немае бiльш важливих справ, офiцере?».

Або ще гiрше: «Хiба вам не треба ловити справжнiх злочинцiв?». Або мое улюблене: «Я взагалi-то сплачую вам зарплатню зi своiх податкiв!». Щось таке – i я б виписав йому штраф без розмов. Ба бiльше, був тут один панок, якого менi довелося замкнути на кiлька годин у вiд- дiлку.

– Вiн що, накинувся на вас?

– Нi, гiрше. Хизувався, що знае мого начальника i той зi мною матиме серйозну розмову.