Хто не ризикує

Хоча однокласники, якi хотiли стати лiкарями, юристами, вчителями, навiть бухгалтерами, кепкували з Вiльяма, експерта з профорiентацii не здивував той факт, що хлопчик хоче стати детективом. Урештi-решт, iншi прозвали його Шерлоком iще до кiнця першого семестру навчання. Батько Вiльяма, баронет сер Джулiан Ворвiк, хотiв, щоб син пiшов до Оксфорда вивчати право, як вiн сам зробив тридцять рокiв тому. Проте, попри всi батьковi спроби змiнити його рiшення, Вiльям вирiшив пiти працювати в полiцiю того самого дня, як закiнчив школу.

Та все ж упертi чоловiки досягли компромiсу завдяки матерi. Вiльям вирiшив вступити до Лондонського унiверситету, щоб вивчати iсторiю мистецтв – спецiальнiсть, яку його батько навiть за спецiальнiсть не вважав, i якщо за три роки вiн не змiнить свою думку, сер Джулiан покiрно визнае свою поразку. Вiльяму подобалася кожна мить навчання у Королiвському коледжi Лондона, де вiн кiлька разiв закохувався. Спочатку в Ханну та Рембрандта, потiм у Юдифь та Тернера i врештi-решт у Рахiль та Гокнi, пiсля чого зупинився на Караваджо: це було кохання на все життя, хоча батько неодноразово нагадував йому, що цей великий iталiйський художник був убивцею та мав пiти на шибеницю. Вiльям пiдмiтив, що це непогана причина скасувати смертну кару. І знову батько з ним не погодився. Пiд час лiтнiх канiкул, коли вiн тiльки-но закiнчив школу, Вiльям поiхав подорожувати Європою до Рима, Парижа, Берлiна та Санкт-Петербурга, де вiн встав у чергу з iншими поцiновувачами старих майстрiв. Коли вiн усе ж випустився з унiверситету, професор запропонував йому продовжити навчання в аспiрантурi та вивчати темний бiк Караваджо. Саме це, казав Вiльям, було метою його дослiдження, проте вiн бiльше хотiв знати про злочинцiв XX столiття, анiж про тих, якi жили за 400 рокiв до цього. За п’ять хвилин третя у недiлю, 5 вересня 1982 ро-ку, Вiльям з’явився у полiцейському Хендон-коледжi на пiвночi Лондона. Вiн обожнював кожну мить свого навчання, з моменту присяги королевi аж до випускного параду через шiсть тижнiв. Наступного дня вiн отримав темно-синю форму сержанта, шолом та дубинку i вже не мiг не пiддатися спокусi дивитися на свое вiдображення кожного разу, як проходив повз вiтрину. Форма полiцейського, як зазначив його начальник, може змiнити людину, i не завжди на краще. Навчання у Хендонi почалося наступного дня та складалося з лекцiй та занять у спортзалi. Вiльям вивчав цiлi параграфи законiв, аж доки не змiг зачитати iх напам’ять.