Чигиринські походи. 1677–1678

Саме Павло Тетеря, як згадуеться в документах тiеi доби, у складi украiнськоi делегацii брав участь у пiдготовцi Березневих статей 1654 року, проти яких виступила велика частина украiнського козацтва й духовенства. Продовжився злет полiтичноi кар'ери Павла Тетерi i пiсля смертi Хмельницького. У 1657–1659 роках вiн перебував на посадi генерального писаря i проводив пiдготовку Гадяцькоi угоди та Слободищенського трактату.

Здобувши нарештi гетьманську булаву, Павло Тетеря повiв полiтику дещо вiдмiнну вiд тiеi, яку проводив його попередник Юрiй Хмельницький.

Пiд час своеi дiяльностi на посадi гетьмана Тетеря цiлковито спирався на пiдтримку короля Яна Казимира та польського уряду. На цiй хвилi поляки, метою яких було приеднання до корони Лiвобережноi Украiни, вирiшили використати лояльнiсть украiнського гетьмана для повалення на Лiвобережжi прихильного до Московського царства режиму. І хоча нова вiйна несла новi бiди народу Украiни, Тетеря й не думав опиратися намiрам польськоi влади. Натомiсть вiн швидко заручився пiдтримкою надзвичайно популярного в козацькому вiйську Івана Богуна, якого поляки задля участi в походi навiть погодилися вiдпустити з Мальброку, де той вiдбував ув'язнення вже два роки. Пiсля того як Богун погодився очолити козацький корпус, гетьман Тетеря приеднав своi полки до польського вiйська i був готовий виконувати накази Яна Казимира. І досить скоро такi накази надiйшли – знищуючи все на своему шляху, козацько-польське вiйсько вирушило до Днiпра, форсувало його i дiйшло до Глухова, обложивши фортецю, що ii утримували московськi ратники i козаки Івана Брюховецького, про якого йтиметься нижче. Однак, слiд зауважити, на цiй нотi успiхи Яна Казимира i Павла Тетерi закiнчилися – здобути мiсто вони так i не змогли. Розпочався вiдступ, який досить скоро перетворився на панiчну втечу. Саме завдяки невдалому походовi на Лiвобережжя позицiя гетьмана Тетерi захиталась остаточно. Щоправда, i до початку походу його становище в Украiнi було не надто мiцним. Це вiдбулося, скорiш за все, з тiеi причини, про яку вже було сказано, – надмiрна лояльнiсть до полякiв, пануванню яких на теренах Украiни настав кiнець лише десять рокiв тому. Тож поведiнка полякiв на украiнських землях у 1664 роцi, коли вiдбувся вищезгаданий похiд на Лiвобережжя, лише прискорила подii, викликавши цiлу низку народних повстань. А ще за рiк до того почалося сходження на полiтичний олiмп колишнього служки Богдана Хмельницького i майбутнього гетьмана Лiвобережжя Івана Брюховецького.