Вбивство Петлюри. 1926

Ним виявився мешканець Парижа, власник невеличкоi крамницi годинникiв i майстер-годинникар, французький громадянин Самюель (Шолом) Шварцбард – нiбито колишнiй уродженець i житель Пiвденноi Украiни. Іншi газети наполягали, що вiн родом iз Смоленська. Полiцейськi офiцiйно повiдомили, що розпочато слiдство, хiд якого контролюватиме особисто префект Парижа i начальник управлiння кримiнальноi полiцii.

До речi, iм'я та прiзвище терориста рiзними авторами та в рiзних джерелах подають по-рiзному: Шолом Шварцбард (саме таке iм'я йому дали при народженнi), Шулим Шварцбард, Самуiл Шварцбард, Шолем-Шмуел Шварцборд тощо, що пов'язано з рiзним написанням у росiйських, австро-угорських, французьких документах (на судовому процесi обвинувачений проходив як Самюель Шварцбурд).

Уже на судi терорист так описував убивство: «Коли я побачив, що вiн виходить iз ресторану на вулицi Расiна, то подивився йому в обличчя i крикнув: «Пан Петлюра?» Я дуже боявся помилитися й убити невинну людину.

Вiн менi нiчого не вiдповiв, але iнстинктивно повернувся до мене. Пiсля цього я вже був упевнений, що це Петлюра, i знову крикнув: «Захищайся, негiднику!» Вiн нiчого не вiдповiв i замахнувся на мене палкою. Тодi я випустив у нього одну по однiй п'ять куль». (Швацбард стрiляв i шостий раз, але револьвер дав осiчку. – Авт.).

Убивця продовжував так: «Публiка, що знаходилася неподалiк, страшенно злякалась i кинулася бiгти. Я вiддав револьвер полiцейському, котрий пiдiйшов, а натовпу, який збiгся, пояснив, що прикiнчив убивцю.

І все ж я сумнiвався, Петлюру я вбив чи когось iншого? Із полегшенням зiтхнув лише в комiсарiатi, коли дiзнався вiд полiцейського, що вбитий е насправдi Петлюрою».

Дуже цiкава з психологiчноi точки зору розповiдь одного зi свiдкiв пострiлiв Шварцбарда – викладача англiйськоi мови англiйця Реджинальда Смiта: «Я сорок рокiв викладаю, сорок рокiв дивлюся в очi людям. Я добрий фiзiономiст. Я нiколи не помилявся. На бульварi Сен-Мiшель я пiдскочив до мiстера Шварцбурда, i глянув йому в очi, i, глянувши, зрозумiв: це не вбивця.

Це суддя. Це батiг Божий!»

До речi, мiстер Смiт був единим, хто не кинувся бiгти, коли почалася стрiлянина, а смiливо схопив убивцю за руку (коли вже Петлюра впав на землю) iз криком: «Що ти наробив, негiднику!»

Далi англiець розповiв: «Шварцбурд, бiлий як полотно, по-шекспiрiвськи повiльно та спокiйно вiдповiв менi: «Я вбив убивцю…».