Археологiя. Дитяча енциклопедія

Вiн не подiляв мистецтво на «велике» i «мале», з однаковим захопленням вивчав i архiтектуру давньоi Грецii, i витвори давнiх майстрiв Пiвдня Францii. Вiн першим вказав на важливiсть ретельного вивчення речей, докладного вимiрювання пам’яток архiтектури i точних копiй скульптурних витворiв у гiпсових злiпках.

Першi спроби систематизувати накопичений археологiчний матерiал були зробленi в галузi епiграфiки. У 1603 роцi гейдельберзький професор Грутер видав величезну збiрку з дванадцяти тисяч написiв, здебiльшого латинських.

Ця збiрка мала такий успiх, що на честь ii упорядника поети писали панегiрики та оди.

В Англii заступником археологii став сам король Карл І та його оточення. За дорученням графа Томаса Арунделя голландський вчений-антиквар Франциск Юнiй склав «Каталог художника», до якого додав мiркування «Про живопис давнiх». У цiй працi вперше були зiбранi й пiдданi критичному аналiзу свiдчення давнiх письменникiв про мистецтво.

У серединi XVІІ столiття у Францii були заснованi Академiя написiв, Академiя архiтектури та Академiя живопису та скульптури.

Цi заклади органiзували експедицii, вели роботи по вивченню та систематизацii матерiалу. У 1733 роцi в Лондонi було створено Товариство дилетантiв. Подiбнi товариства та академii були створенi в XVІІ столiттi майже у всiх краiнах Європи.

У 1753–1756 роках було засновано i вiдкрито Британський музей у Лондонi, який став одним з найбiльших зiбрань археологiчних знахiдок.

Засновником антикварноi справи в Росii став Петро І.

У 1718 роцi було видано два укази, за якими треба було збирати «старые надписи, старое оружие, посуду и все, что зело старо и необыкновенно… где найдутся такие – всему делать чертежи, как что найдут». Усi знахiдки мали надходити до Кунсткамери.

У1719 роцi вийшла десятитомна праця бенедиктинського ченця Монфокона (1655–1741 рр.), в якiй вiн зробив спробу узагальнити результати дослiджень антикварiв рiзних краiн. Видання Монфокона – 1800 примiрникiв – розiйшлося за два мiсяцi – в XVІІ столiттi таке траплялося нечасто.

Ще один вчений-антиквар французький граф Келюс видав «Збiрку египетських, етруських, грецьких та римських старожитностей» у семи томах. Це була перша спроба класифiкувати давнi речi – гемми, монети – за iхнiм матерiалом, художнiми формами та змiстом. Так поступово «наводився порядок» у вивченнi накопиченого матерiалу. Але археологiя все ж сприймалась як наука про речi, без зв’язку з iсторiею.