Археологiя. Дитяча енциклопедія

В археологii використовують двi системи датування: абсолютну хронологiзацiю i вiдносну хронологiзацiю. За допомогою абсолютноi хронологiзацii встановлюеться час iснування пам’ятки за сучасним календарем, тобто вказуеться число, мiсяць, рiк, столiття, тисячолiття. Вiдносна хронологiзацiя визначае послiдовнiсть подiй, тобто вказуе, яка подiя сталася ранiше, а яка пiзнiше.

Для датування пам’яток використовують рiзнi методи.

Типологiчний метод. Вiн заснований на видiленнi серед знахiдок типiв речей з властивими лише iм ознаками.

Речi одного типу та iхне призначення порiвнюються одна з одною, зi стратиграфiею поселення або з речами iз поховання. Таким чином, археолог вiдповiдае на запитання, до якоi археологiчноi культури належать знайденi речi, i датуе знахiдки.

Статистичний метод. Цей метод використовують для обробки масового матерiалу.

Радiовуглецевий метод застосовують для визначення вiку пам’яток, що мають органiчнi рештки – дерево, вугiлля, торф, тканини тощо. Заснований вiн на принципi пiдрахунку кiлькостi радiоактивного вуглецю С – 14 у дослiджуваному матерiалi.

Що менше радiоактивних розпадiв у пробi, то старiша пам’ятка. За допомогою радiоактивного методу датують пам’ятки вiком до 50–60 тис. рокiв з точнiстю до 50-200 рокiв.

Метод дендрохронологii. Вiн полягае в пiдрахунку рiчних кiлець на деревах, що дае можливiсть датувати пам’ятки з точнiстю до одного року. За допомогою цього методу визначають вiк бiльш пiзнiх археологiчних пам’яток, хоча його застосовують i для датування об’ектiв давнiх епох – до 5–8 тис.

рокiв до н. е. Інодi застосовують так званi калiброванi дати, якi визначають за допомогою поеднання радiовуглецевих та дендрохронологiчних дат.

Метод пилкового аналiзу. Капсула з пилком рослин довго зберiгаеться в грунтi. Цi капсули в рiзних рослин неоднаковi за формою та розмiрами. Визначаючи склад пилку в зразках, палеоботанiки роблять висновки про ландшафт i клiмат стародавнiх епох. Визначивши склад пилку в культурному шарi поселення i порiвнявши його з даними вже датованих перiодiв, можна визначити i вiк пам’ятки.

Метод перехресного датування. За його допомогою встановлюеться одночаснiсть iснування двох культур через iхнi зв’язки. Якщо в культурi А знайдена рiч, створена в культурi В, то культура А повинна бути одночасною або пiзнiшою за культуру В.

Існують також i iншi методи датування археологiчних об’ектiв, наприклад люмiнесцентний, калiй-аргоновий тощо.