Проект «Україна», або Таємниця Михайла Грушевського

Одна з найбiльш руйнiвних серед них була сформульована особисто Володимиром Антоновичем та Михайлом Грушевським. Зводилася вона до негативноi оцiнки «ролi вищих соцiальних прошаркiв в iсторii Украiни, яким народницька традицiя кiнця XIX – початку XX столiття вiдводила функцiю «денацiоналiзатора» та головного передавача чужих, ворожих «масi народнiй» впливiв».[6 - Яковенко Н. Указ. праця. – С. 10.]

Для цих полiтикiв понять «право» та «закон» не iснувало взагалi. Його, право, в iхнiй свiдомостi об’ективно заступили мiфологеми «нацiональна iдея» та «соцiальна справедливiсть».

У царинi майбутнього державного устрою так званоi «Украiни» вони не мали нi адекватних уявлень, нi, бiльше, теоретичних розробок.

Причини, якi прирекли Росiйську iмперiю

Спроба iмплементацii зазначених iдеологем у поточну полiтичну реальнiсть 1917 р. буквально розiрвала зсередини Росiйську iмперiю, а згодом республiку. Серед причин цього, на нашу думку, були такi:

– неспроможнiсть «перетравити» окупованi внаслiдок подiлу Польщi територii, якi значною мiрою зберегли свою нацiональну, культурну, конфесiйну, етнопсихологiчну, побутову автентичнiсть попри те, що були позбавленi державноi, полiтичноi та формально-правовоi самобутностi насильницьким, нелегiтимним, з iхньоi точки зору, способом;

– нездатнiсть нових володарiв сформулювати нову, прийнятну, зрозумiлу, просту мiфологiю, яка б пояснювала автохтонному населенню необхiднiсть та бажанiсть прийняття нових полiтичних, правових, культурних, деномi-нацiйних, адмiнiстративних, економiчних реалiй;

– зависокi темпи Великоi реформи 1861 р.

, наслiдки якоi поглибили старi та сформували новi нездоланнi економiчнi, майновi, соцiальнi, полiтичнi, освiтнi, культурнi та iншi суперечностi помiж iндустрiальним мiським полiетнiчним та аграрним сiльським моноетнiчним та моноконфесiйним середовищами;

– Перша свiтова вiйна, яка дала зброю в руки представникам соцiальноi верстви, яку впродовж попереднiх столiть принципово не допускали до вiйськового стану.

Для селюкiв, перевдягнених у вiйськовi строi, зброя в руках сформувала iлюзiю, що вони також можуть i повиннi стати панами – адже тiльки пани, за iх сформованими впродовж попереднiх столiть поняттями, мали право володiти зброею, встановлювати своi порядки i взагалi «панувати» над iншими. Наявнiсть зброi в руках – самодостатнiй аргумент для того, щоби почуватися вищим за тих, у кого такоi зброi не було.