Проект «Україна», або Крах Симона Петлюри

Гетьманщина i Директорiя. – С. 37, 38, 40, 47.]. Але i тут суцiльний туман. Стахiв, який витратив величезнi зусилля, аби вiдшукати правду, стверджував: з числа провiдникiв УСДРП iдею повстання пiдтримував, крiм Винниченка, хiба Авдiевський. Бiльшiсть ЦК, натомiсть, жадала порозумiння з гетьманом[93 - Стахiв М. Украiна в добi Директорii УНР. – Т. 1. – С. 51.]. Заколотники також «зробили кроки, щоби приеднати до повстання» УПСФ. Про результати Шаповал нiчого не каже, однак вони i так вiдомi. Соцiалiсти-федералiсти творили кiстяк гетьманських урядiв.

Ну i нарештi, за порозумiння зi Скоропадським виступали хлiбороби-демократи, якi, власне, i «легiтимiзували» його обрання 29 квiтня.

Тепер декiлька слiв про хiд зiбрання:

К. Мацiевич у вiдповiдь на промову Винниченка попередив про «розвиток нечуваного бiльшовизму», наголосив на тому, що не треба руйнувати «ще слабкi форми державностi»;

В. Винниченко у вiдповiдь на це «з нетерпеливостi» зауважив: «ми волiемо лiвий народний большевизм, як правий помiщицький большевизм!».

М. Шаповал доповiв присутнiм про наявнi сили заколотникiв: сiчовi стрiльцi – 1500; чорноморцi – 600 («мають озброення ще на 5000»); три полки запасноi дивiзii – вiдповiдно 6000 (10 000); запасний полк – 1000 (2000); залiзнична охорона – чисельнiсть невiдома, «але по мобiлiзацii можна мати ще 60 полкiв».

Загалом, звiтував Шаповал, органiзатори повстання впевнено розраховували на 11 600 озброених воякiв. Вони також вважали за можливе зiбрати пiд своi знамена «в перший-другий день мобiлiзацii ще 13 500» воякiв.

«Загалом рахуемо, – стверджував промовець, – на 25 000 озброеного регулярного вiйська; не рахуючи до цього партизанських сил, якi й тепер б'ються на Украiнi i що-хвилини прилучаться до нас».

«Ми рахуемо на революцiйнiсть населення», – повiдомляв Микита Юхимович. Цей фактор «взагалi е передумовою всякоi революцii i творить ii». Закiнчив вiн свiй виступ заявою про те, що, мовляв, у перспективi ближчих днiв керiвники повстання розраховують на 50—60 тис.

озброених людей.

С Єфремов пiдтримав виступ К. Мацiевича: «повстання не треба робити, щоб не руйнувати апарату державного i не викликати большевизму, яким тепер живуть».

А. Нiковський, за М. Шаповалом, «був разом за i проти повстання». Вiн говорив, що «повстання може мати успiх, але вони (тобто члени УПСФ. – Д. Я.) не бачать в ньому виходу для украiнськоi справи з теперiшнього становища, не визнають його як методу боротьби».

В.