Проект «Україна». 1917—1920 рр. Постатi

Акумульованi в нiй iдеi були суголосними настроям мас, враховували розстановку сил, реальнi можливостi нацiонального руху. Тому саме така полiтико-правова модель (iснували й iншi – однак це предмет окремоi розмови) викликала практично повну пiдтримку украiнства, стала обгрунтуванням його дiй у 1917—1918 pp., реалiзувалась i конкретизувалась у конкретнiй полiтичнiй практицi, у найголовнiших документах революцiйноi дii i державотворення – Унiверсалах Центральноi Ради. І вже вiдзначена обставина дае повне право стверджувати, що Михайло Грушевський – найвидатнiший полiтичний дiяч Украiнськоi революцii.

Як i багато iнших визначних особистостей, голова Центральноi Ради встиг залишити й своi мемуари за 1917 р., у яких досить ретельно занотовував хiд революцiйних подiй, давав iм оцiнки i досить розлогi роздуми з приводу пережитого. Працював над ними Михайло Сергiйович починаючи з 1918 р. А вперше видрукувано iх було альманахом «Киiв» у 1989 (№ 8—11). Спомини органiчно доповнюють джерельну базу для з'ясування сутi концепцii Украiнськоi революцii, допомагають зрозумiти й багато з того, що залишалось, так би мовити, «за лаштунками» полiтичноi сцени.

М. Грушевський вважав надзвичайно важливим розвивати нацiональну свiдомiсть народу, одним з вирiшальних чинникiв якоi була iсторична пам'ять. І вiн, не покладаючи рук, працював над тим, щоб випускати новi й новi книги i брошури з популярним викладом i принциповою полiтичною оцiнкою минулого украiнського народу. Пiдготовку, видання, перевидання, поширення таких творiв голова Центральноi Ради розглядав як полiтичне завдання першочерговоi ваги.

У 1917 р. вiн випустив книгу «З полiтичного життя староi Украiни. Розвiдки, статтi, промови». До неi ввiйшли працi вченого з украiнськоi iсторii XII—XVII ст., видрукуванi свого часу в «Записках Наукового товариства iм. Т. Шевченка» та «Лiтературно-науковому вiснику» (1891—1912 pp.). Привертае увагу проблематика дiбраних розвiдок. Поряд з двома статтями, присвяченими раннiм перiодам украiнства («Громадський рух на Вкраiнi-Руси в XIII вiцi» i «Галицьке боярство XII—XIII в.

») автор вмiстив у книгу матерiали про тi полiтичнi моменти, якi в попереднi часи та й в 1917 р. поставали в громадськiй свiдомостi як найбiльш суперечливi: «Хмельницький i Хмельнищина», «250 лiт» (до роковин приеднання Украiни до Московського царства), «Богдановi роковини», «Виговський i Мазепа», «Шведсько-украiнський союз 1708 р.», «Мазепинство» i «Богданiвство».

У груднi 1917 р.