Стратегія самобутності

Так само, Свамi Вiвекананда повинен був сам обрати час для вiдплиття до Америки, куди його нiхто не запрошував, але за нього вирiшував i вiв сам Час. Довго вичiкуючи, молючись i питаючи благословень, вiдвiдуючи святi мiсця i медитуючи цiлодобово, вiн дiждався явлення вiщого знаку, i виникла рiшучiсть: «Тепер я готовий». Таймiнг дае невблаганне вiдчуття початку i кiнця всього. Звершення не випереджають подii, але i не запiзнюються. Розвиваеться ж майстернiсть таймiнгу в повсякденнiй практицi, i тепер ми розглянемо таймiнг у вiпасанi.

[Вiпасана]

Вiпасана – це безперервна медитацiя, коли принципово весь час присвячено лише практицi. У суцiльнiй безперервностi ви завжди знаходитеся в сьогоденнi, не застряючи у минулому i не забiгаючи у майбутне. Бути тут i зараз – означае перебувати у вiчностi, де часу немае. Проте час безперервно протiкае у вiчностi, i ми безперервно усвiдомлюемо його течiю. Технiчно нам задано декiлька параметрiв для практики: тривалiсть самого курсу (рiк, мiсяць або десять днiв); тривалiсть щоденноi практики, яка поступово наростае (зазвичай вiд шiстьох до, навiть, шiстнадцятьох годин у день); дiлення практики на блоки (iз сповна (?) певним спiввiдношенням циклiв ходьби, стояння, сидiння i лежання); дiлення блокiв на декiлька циклiв (де в кожному видiляються перiоди); точне спiввiдношення рiзних позицiй з поступовим пропорцiйним збiльшенням кожного перiоду; у будь-якому положеннi задана певна програма стеження за тими або iншими процесами з послiдовним переведенням уваги.

Все суворо регламентовано – з 4 ранку до 10 вечора в певнi моменти роздаеться сигнал таймера, i ви перемикаете увагу, слiдуючи передзаданiй програмi.

Проте ви нiчого не намагаетеся мiняти в тому, що ви споглядаете, а просто свiдчите. Залежно вiд швидкостi процесiв, ви виявляете болiсну тривалiсть 20-ти хвилин або провал в глибоку тишу розуму впродовж декiлькох годин, якi просто незрозумiло, куди подiлися. Загальна тенденцiя: у мiру полiпшення концентрацii, сповiльнюються дихання i рухи, вирiвнюеться емоцiйний фон, розчиняються мислеформи, прояснюеться свiдомiсть.

Поступовий час перестае вiдрiзнятися вiд вiчностi. Нiчого не вiдбуваеться, а те, що вiдбуваеться, обнуляеться. Запанувало чисте свiдчення як таке як споглядання чистоi порожнечi буття, де припиняються страждання з приводу втрати з часом всього нереального. У вiпасанi ми маемо принцип таймiнгу в найбiльш чистому виглядi – тимчасовiсть як таку.