Етика

Етика

Бенедикт Спiноза

«Етика» – один з найвiдомiших творiв видатного голландського фiлософа португальського походження Бенедикта Спiнози (лат. Benedictus de Spinoza, порт. Bento de Espinosa, 1632-1677). *** Людина, що мислить, е частиною Бога, який, на думку автора, позбавлений антропоморфiзму. Таким чином, фiлософiя «Етики» – матерiалiзм. До iнших творiв Спiнози належать «Короткий трактат про Бога, людину та ii щастя», «Трактат про вдосконалення розуму», «Богословсько-полiтичний трактат» та «Основи фiлософii Декарта, доведенi геометричним способом».

Бенедикт Спiноза е засновником вчення про едину субстанцiю, що подiляеться на два основних атрибути, – протяжнiсть i мислення.

Бенедикт Спiноза

ЕТИКА

Частина перша

БОГ

ВИЗНАЧЕННЯ

I. Пiд самопричиною[1 - Causa sui.] я розумiю те, сутнiсть чого мiстить в собi iснування або те, природа чого не може уявлятись iнакше як iснуючою.

II. Та рiч називаеться в своему родi скiнченною, котра може бути обмежена iншою рiччю такоi ж природи.

Наприклад, тiло називаеться скiнченним, тому що ми завжди уявляемо iнше, бiльше тiло. Так, мислення обмежуеться iншим мисленням. Але тiло не обмежуеться мисленням, а мислення – тiлом.

III. Пiд субстанцiею я розумiю те, що iснуе в собi i уявляеться само собою, тобто те, уявлення чого не потребуе уявлення iншоi речi, з котрого воно повинно було б утворитися.

IV. Пiд атрибутом я розумiю те, що розум уявляе про субстанцiю як щось, що становить ii сутнiсть.

V. Пiд станом[2 - Модусом, modus.] я розумiю видозмiни[3 - Affectiones.] субстанцii або те, що е в iншому, за допомоги чого воно також уявляеться.

VI. Пiд Богом я розумiю абсолютно нескiнченну iстоту, тобто субстанцiю, що складаеться з нескiнченних атрибутiв, з котрих кожен виражае вiчну й нескiнченну сутнiсть.

Пояснення

Я кажу абсолютне, а не в своему родi нескiнченне. Бо що е нескiнченним тiльки в своему родi, вiдносно того ми можемо заперечувати нескiнченнi атрибути; що ж е абсолютно нескiнченним, то мiстить в сутностi своiй все, що виражае сутнiсть та не мiстить в собi жодного заперечення.

VII. Та рiч називаеться вiльною, котра iснуе з однiеi тiльки потреби своеi природи i вiдноситься до дiяльностi тiльки сама собою; необхiдна ж або, краще сказати, вимушена рiч та, котра вiдноситься до iснування i дiяльностi iншими вiдомим i визначеним способом.

VIII.