Етика

Потiм, хто хоче правильно зважити всi аргументи, той побачить, що всi тi абсурднi тези (чи всi цi тези абсурднi, я поки не торкаюсь), з котрих хочуть зробити висновок, що протяжна субстанцiя скiнченна, випливають зовсiм не з того, що величина передбачаеться нескiнченною, але з того, що нескiнченна величина передбачаеться вимiрною i складаеться iз скiнченних частин; тому з випливаючих звiдси нiсенiтниць не можна зробити жодного iншого висновку крiм того, що нескiнченна величина не може бути вимiрною i не може складатися iз скiнченних частин.

А це те саме, що ми вже довели вище (за тезою 12 та iн.). Таким чином, стрiла, котру пускають в нас, повертаеться до самих же наших супротивникiв. Отже, якщо вони з усього цього абсурду мають намiр все-таки зробити висновок, що протяжна субстанцiя мае бути скiнченною, то вони роблять так само, якщо б хто-небудь, уявивши, що коло мае властивiсть квадрата, зробив iз цього висновок, що коло не мае центру, а лiнii, проведенi з нього до окружностi, всi рiвнi. Бо для того, щоб зробити висновок, що тiлесна субстанцiя, котра насправдi може бути уявлена не iнакше як нескiнченною, единою i неподiльною (див. тези 8, 5 i 12), вони уявляють собi, що вона складаеться iз скiнченних частин, що вона багатократна i подiльна. Подiбним же чином й iншi, уявивши, що лiнiя складаеться з точок, вмiють вигадувати багато аргументiв, котрi доводять, що лiнiя не може бути подiльна до нескiнченностi. І дiйсно, однаково безглуздо як припускати, що тiлесна субстанцiя складаеться з тiл або частин, так i допускати, що тiло складаеться з поверхонь, поверхнi – з лiнiй i лiнii, нарештi, з точок. Це мають визнати всi, хто знае, що чiтка пiдстава е безпомилковою, i особливо тi, хто заперечуе iснування порожнечi. Насправдi, якби тiлесна субстанцiя могла бути подiлена так, щоб ii частини були реально вiдмiннi, то чому одна частина не могла би бути знищена, в той час як iншi залишалися б як i ранiше з'еднаними мiж собою? І чому всi вони мали би бути так пристосованi, аби не було порожнечi? Звичайно, з речей, котрi реально вiдмiннi одна вiд iншоi, одна може бути без iншоi i залишатися в своему станi. Отже, якщо у природi немае порожнечi (про що йтиметься в iншому мiсцi), але всi речi мають з'еднуватися так, щоб не було порожнечi, то з цього також випливае, що вони не можуть бути реально вiдмiнними, тобто тiлесна субстанцiя, наскiльки вона е субстанцiею, не може дiлитися.