Філософія для життя. Пізнати себе краще

Розумiння ближнiх, iхнiх сподiвань та потреб.

Мудрецям належиться самостiйнiсть, але тiльки невiгласи не мають вчителя.

Природа Фiлософii

Уявiмо собi дерево. Його вегетативне життя являе себе в тривкiй деревнiй природi. Його дерев’яний стовбур розгалужуеться зусiбiч своiми незлiченними життевими формами. Гiлки, своею чергою, вкритi листям, квiтом i плодами, властивостi котрих залежать вiд породи дерева. Але було б безглуздо визначати дерево кiлькiстю i розмiром його гiлля чи листя, його квiту та плодiв.

Така i природа Фiлософii. Це твердий стовбур дерева. Вiд його стiйкостi та незмiнноi деревноi кондицii залежатимуть його гiлля i листя, а також якiсть його квiту i плодiв. Якщо наш стовбур – це любов до мудростi, то сила любовi дасть мiсце гiлкам знання, а на них розбрунькуеться квiт пiзнання, що перетвориться на плоди для Людства.

Фiлософська природа двоiста: шукати i давати, знаходити i дiлитися, бути багатими i водночас великодушними.

Повертаючись до нашого дерева, зазначимо: одна рiч – те, що ми бачимо, й iнша – корiння, яке ховаеться в глибинах землi, а втiм, е його найважливiшим аспектом.

Без корiння немае життя, а без життя немае фiлософii. Про яку любов до мудростi можна говорити, якщо немае життя? Любов е суто вiтальне явище, що потребуе корiння, яке б ii живило i давало змогу перебути всi буревii та труднощi.

Приховане корiння не уникае правдивого пошуку того, що належить до фiлософськоi природи, а домагаеться глибшого пошуку, спрямованого на причини, а не на очевиднi наслiдки.

Фiлософiя для кращого життя

Вiд мрiй до дiй

Нашi iдеi вартiснi, якщо вони позитивнi та обгрунтованi для нас та для iнших, якщо ми можемо поеднати iх з кращими почуваннями, аби потiм застосувати, як належить. Чиста iдея, без почування i без подальшоi дii, приречена на фiаско.

Повсякденне життя свiдчить, як важко бувае зреалiзувати те, що ми думаемо; ми волiемо лишатися при своiх мрiях або, радше, сновиддях, притлумлюючи таким чином нашi бажання i уникаючи зусиль, яких потребуе кожна iдея, аби стати конкретною реальнiстю.

Вчитися дiяти

Треба розумiти те, що ми вивчаемо, тобто, видобувати з книжок тi iдеi, якi можуть нам прислужитися, особливо коли ми сприймаемо iх як вартiснi й доконечнi. Треба вчитися дiяти, щодень помилятися i знову радо торувати новий шлях.