Плисти проти течії

Що таке час? Що це таке, вiд чого жовкне кореспонденцiя, яку ми зберiгаемо? Що це таке, що загинае краечки давнiх поштових листiвок? Що це таке, що вкривае зморшками нашi обличчя i срiблить нашi скронi, що змусило нас вирости з дiтей в чоловiкiв та жiнок, що змушуе нас плакати i всмiхатися? Чому ми iнодi щасливi, а iнодi сумнi? Таких питань багато.

Ми повиннi змiнити i соцiальний порядок у свiтi. Немае людей чорношкiрих, жовтошкiрих чи бiлих; е люди. Треба бачити iхню сутнiсть, а не судити про них лише за зовнiшнiми виявами.

Людина може мати чорне, бiле чи жовте обличчя, але ми повиннi бачити поза цим обличчям.

Слiд бачити те, що криеться поза всiма релiгiйними формами, але бачити безсторонньо. Хай кожен сповiдуе свою релiгiю, хай кожен молиться так, як йому до вподоби, але хай поважае iнших людей i розумiе, що вони теж можуть мати глибоке чуття божественного, хоча й не стають навколiшки перед вiвтарем, а обертаються обличчям до Мекки. Розумiння того, що рiзнi форми вiри мають право на iснування, що рiзнi форми сприймання духовоi реальностi мають право на iснування, теж е глибокою змiною, що ii пропонуе Новий Акрополь.

Акрополь також пропонуе певнi обмеження щодо права на власнiсть. Власнiсть iснуе для того, щоб нею користуватися, а не надуживати. Власнiсть для того, щоб ii мати i тiшитися нею, а не для того, щоб ii марнувати чи пускати за вiтром. Адже власнiсть, як i вода, належить усiм. Вiдкрутiть кран, пийте собi, мийтеся – рiч природна.

Але не вiд'iжджайте у вiдпустку, залишивши вiдкритий кран, – це звичайний здоровий глузд i вiдповiдальнiсть перед iншими.

Ми не маемо вiри полiтичним партiям. Акрополь не вiрить, що багато чорного кольору може утворити бiлий колiр. Акрополь вважае, що полiтичне управлiння мае здiйснюватись у спосiб, подiбний до управлiння будь-якою наукою. Якщо медиками керуе найкращий з медикiв; якщо той, хто здобув кращий вишкiл як лiтун, мае в Іспанii вищу посаду, то чом би й людинi з кращою полiтичною освiтою, одержаною в унiверситетi полiтичних наук, не керувати й не управляти всiма iншими?

Не можна бути вiльним, нехтуючи право iнших людей на життя.

Людина повинна жити внутрiшньо вiльною i поважати свободу iнших. Акрополь мае деякi застереження щодо книжок, кiнофiльмiв тощо. Існуе безлiч фiльмiв про мафiю, про Аль Капоне, iнших злочинцiв… А скiльки фiльмiв ви бачили про Сократа, про Августа, про святу Терезу з Авiли? Жодного.