Плисти проти течії

Вiдтак, маемо iндивiдуального егоiста, тобто буржуа, якого цiкавить тiльки вiн самий; i марксиста, який клопочеться одним-единим соцiальним класом, певною кастою, а решта людей його не обходить. Один i другий репрезентують егоiзм. Чому? Та тому, що вони сповiдують ту саму механiчну систему життя, яка випливае саме з властивостей матерii.

Д.С.Г.: А тепер звернiмося до iншого псевдо-абсолюту. Припустiмо, що перед нами люди, для котрих iдеалiзм е единою формою свiтосприйняття. Якi проблеми породжуе таке свiтосприйняття?

Х.

А.Л.: Для суто iдеалiстичного свiтосприйняття великою перешкодою е суб'ективiзм – ще одна вiдмiна егоiзму.

Скажiмо, хтось каже, що збираеться медитувати, читати чи щось малювати. Зазвичай такiй людинi байдуже до решти свiту, iй важлива тiльки вона сама, свiй внутрiшнiй свiт або розчинення в Бозi… Отож, вiд «Бог у всьому» вона переходить до постави «На все Божа воля», тобто до квiетизму або рiзновиду псевдо-фiлософського глупства, якого дiйшли деякi iндуси, що кажуть: «Якщо парiя помирае з голоду, того хоче його карма».

Надмiрне вивищення псевдо-духового над усе людське, над усе природне е ще однiею формою егоiзму та облуди. Тож iдеалiст живе в своему духовому свiтi, у своему нiрванiчному свiтi супокою, де нiщо його не хвилюе i не порушае… Та невже нiщо? Його порушае його нiщо або його нiрвана.

Якщо я знаю, що сьогоднi 1 000 мiльйонiв людей помирае з голоду; якщо я знаю, що сьогоднi iншi 1 000 мiльйонiв людей недоiдають, надiють у станi економiчноi руiни, не мають постiйноi працi, то хiба можна поважати себе, незворушно сидячи iз схрещеними ногами в padmasana i бурмочучи: «Аит… Я – це все, нiщо мене не обходить, нiщо не зворушуе»? Звiсно, ми можемо сказати, що страждання тих людей – це iлюзiя, майя, але хотiв би я подивитись, чи медитував би такий споглядальник, якби його копнули ногою, щоб пересвiдчитися в iлюзорностi цього свiту.

Зазвичай про iлюзiю думають у стосунку до iнших. Коли десь iде вiйна, стаються якiсь катаклiзми, землетруси тощо, то кажуть: «Певне, на те Божа воля, що загинуло 10 000 чи 20 000 людей». Та коли щось торкаеться нас особисто, коли нас грабують на вулицi, ми приходимо додому у сльозах – оце нам болить.

Гадаю, що багато цих виявiв скрайнього iдеалiзму е облудними i не менш негативними, нiж матерiалiзм.

Д.С.Г.