Плисти проти течії

Чи багато з нас замислюеться над головними реалiями життя? Що таке смерть, що таке любов, чому над нами обертаються зорi, звiдки ми прийшли, куди прямуемо, чи остаточно ми зникаемо зi смертю? Чи багато з нас ставить цi питання, коли ми бачимо в чиiхось очах приязнь i любов, а ця людина, яку ми бачимо вперше, видаеться нам давнiм знайомим? Коли ми ставимо цi питання, то одержуемо вiдповiдi, вiдповiдi приходять з глибин душi. Ми не повиннi борсатися в запитаннях; ми повиннi читати безконечнi вiдповiдi в природi довкола нас.

Вiдтак, фiлософiя Нового Акрополя – це пошук Глибинноi мудростi, i тому ми звертаемося до трактатiв схiдноi i захiдноi фiлософii. Ми вважаемо, що Схiд i Захiд можуть гармонiйно поеднатись у спiльному знаннi, бо фiлософи вiддавна були i на Сходi, i на Заходi. Тим часом у школах вчать, що фiлософiя зародилася в Стародавнiй Грецii. Так само можна сказати, що троянди з'явились у Францii. Насправдi фiлософiя виникла разом з першою людиною, яка спиталася: хто я? що я? У Грецii виник лише один з багатьох дiалектичних методiв, що дозволив фiлософii набути певноi форми; але фiлософiю творили всi народи всiх часiв, усiх континентiв, в кожен iсторичний момент, i нинi, наприкiнцi XX сторiччя, нашi народи бiльш нiж будь-коли потребують глибинноi, непiдвладноi часовi фiлософii.

Маймо простiшу мудрiсть, маймо мудрiсть. Скажiмо, того ремiсника, що виготовив цей мiкрофон. Вправний ремiсник прагне, щоб його вирiб слугував людям якомога довше; вмiлий садiвник дбае про те, щоб його троянди не засихали за пiвроку, а буяли роками; люблячi батьки пiклуються про те, щоб iхнi дiти не помирали в рiчному чи дворiчному вiцi, а були здоровими й дiездатними i дожили до старостi.

Достоту так мусимо чинити i з нашою фiлософiею. Проблема в тому, що iнодi ми бiльше дбаемо про дрiбне, нiж про велике. Отож, кожнiсiнький з нас не забувае про щоденну гiгiену, вмиваеться, чистить зуби, щось там iсть; а втiм, чи багато хто дбае про психологiчну гiгiену? Чи всяк з нас обполiскуе свiй розум i свою душу? Чи всяк дае щоденну поживу своiй душi? Ми переймаемося дрiбним, але можемо подбати i про велике та трансцендентальне.

Тож для того, щоб бути фiлософом, не доконче зрiкатися цього свiту; щоб бути фiлософом, треба жити в цьому свiтi, цим свiтом i для цього свiту. Істинна фiлософiя – це не якесь звiльнення вiд свiту у загальноприйнятому розумiннi слова, а звiльнення вiд наших власних обмежень, наших власних душевних ран.