Пригоди Нюмочки

Вiн привiтав дiтей, роздав подарунки. Я, на всякий випадок, глибше занурилася в цукерки i знову вiдчула, що кудись попливла. З жахом прислуховувалася до якихось шумiв, голосiв. Було лячно доти, поки мене не огорнула тиша. Я знову визирнула зi своеi схованки i збагнула, що потрапила до кiмнати. Тут було затишно i чисто. Навколо багато iграшок. І схожа на ляльку дiвчинка. Вона потягнулася до подарунка. У мене завмерло серце, коли дiвчинка взяла мого сусiда – зайчика. Я розумiла, що скоро дiйде черга й до цукерок.

Свiтлокоса, кучерява дiвчинка широко розплющила здивованi блакитнi очi:

– Ти хто? – запитала вона.

– Нюмочка, – вiдверто зiзналася я й присiла на заднi лапки, щоб будь-якоi секунди втекти. Та дiвчинка була такою привiтною, усмiхалася до мене.

– Давай дружити, – запропонувала вона.

– Згода, – одразу вiдповiла.

– Я хочу з тобою гратися. Тiльки ти менi поклянись, що нiкуди нiколи не пiдеш.

– Гаразд, – пообiцяла я.

– Подiлюся з тобою своею заповiтною мрiею, – дiвчинка пiднесла до червоних вуст руку, на якiй я сидiла. – Давно хочу, аби у мене був братик чи сестричка, бо я ж така самотня. Тато з мамою на роботу ходять, а подружки пограються та йдуть додому, а менi так хочеться, щоб тут, поруч, хтось був i нiколи не збирався додому. Щоб ця кiмната була i його домiвкою.

Я ii розумiла, бо в мене тепер теж не було рiдних: невiдомо де пропала моя матуся.

Анюточка, так звали мою знайому, була говiркою дiвчинкою i розповiдала про своi секрети. Добра i дбайлива, прилаштувала для мене лiжечко. Та я любила спати в ii черевичку. Про всяк випадок уночi прогризла нiрку, хоча зовсiм не хотiлося покидати цю домiвку з таким хорошим другом.

Одного вечора, примруживши очi, Анюточка розкрила свою таемницю, про яку просила нiкому-нiкому не розповiдати, адже в неi незабаром з’явиться сестричка чи братик.

Вiд радощiв я ледве не танцювала на заднiх лапках. Того вечора ми довго перешiптувались. А коли моя подружка заснула, менi раптом стало сумно: розумiла, що тепер у Анюточки буде з ким бавитись i жити тут, у цiй кiмнатi. Чи знайдеться для мене мiсце? Вiд цих думок на серцi було холодно, i я все частiше поглядала на дiрочку в пiдлозi.

Поневiряння Нюмочки

Я довго сидiла в Анютчиному черевичку.