Криниця для спраглих. Кіно (збірник)

Газда взяв злодiя попiд пахви, посадив за стiл. Злодiй не впирався, похнюплено сiв.

Михайло: То ви вже в хатi мали з ним суперечку?

Іван: Та хотiв мене заголомшити. Як угрiв кулаком межи очi, то кажу вам, що тут-тут було падати. Але я намацав полiно коло себе, морснув його по нiжках, а вiн i сiв маком.

Гьоргiй: Ви йому не дивуйтеся, бо кождий хоче боронитися.

Іван: Та я нiчо не кажу.

Злодiй сидiв за столом – блiдий, апатичний, коло нього нiяково вештався Іван Дiдух, а дальше Михайло.

Коло печi стояла стара Іваниха в кожусi.

Андрiйко бабкав на печi, i вона насмiлилась, глянувши на його бiляву голiвку.

Іваниха: Іва, що ти хочеш з ним робити? Люди, спомнетайте його, вiн хоче чоловiка вбити?

Іван: Жiнко, я виджу, що ти боiшся, та ти собi пiди до сусiдiв, переночуй собi, а завтра прийдеш. Та й Андрiйка прихопи он, – кинув очима на пiч газда.

Іваниха: Я не вступлюся з хати!

Іван: То горiлку з ними питимеш, але не вiвкай, бо спорю.

Вона анi рухнулася вiд печi.

Гьоргiй: Баба бабою, Іване, не дивуйтеся – боiться бiйки.

Іван: Е, що ми будемо на ню дивитися.

Іван налив злодiевi в склянку, подумав, долив до краiв.

Іван: Дай Боже здоров’е, чоловiче, я до тебе нап’юся! Не знаю, хто за кого буде грiх мати, чи ти за мене, чи я за тебе? Але грiх мусить бути, таке зайшло, що без грiха не обiйдешся. Гай, пий.

Злодiй зовсiм приопав, голову поклав на руки, ледве пiднiмав ii, промовляючи слово.

Злодiй: Не хочу.

Іван: Мусиш пити, як я просю! Горiвка тебе трохи одерзне, бо геть уплошiв.

Злодiй: Я не хочу з вами напиватися.

Всi три газди обернулися до злодiя. Завзятi чорнi очi вiщували йому згубу. Іван Дiдух дивився сердито, але це була сердитiсть гуртова. Михайло паленiв встояною злiстю помсти над всiм i вся, пальцi його як затерпли в кулаках, то годi було iх розвести. Гьоргiй дивився дивно просто – по-гадзiвськи, до всiх робiт ще одна впала на його плечi – порiшити злодiя, вiн мусить це зробити, вiн, газда.

Злодiй оглянув усiх, i безнадiя тяжко сiла на його побитi плечi.

Вiн ухнув, витер рукавом пiт з лоба.

Злодiй: То давай, най п’ю, але п’ять порцiй нараз.

Іван: Пий, а як нам забракне, то ще пiшлемо.

Злодiй наливав одну по однiй – випив шiсть. Газди дивилися за тим, як вiн опорожнював склянку, перезирались. Потiм пили Михайло та Гьоргiй.