Плисти проти течії. Том 2

Потрiбно вiдродити нову ввiчливiсть, надихаючись кращим, що було в iнiцiатичнiй традицii, яка давала можливiсть тисячам поколiнь по-справжньому жити разом, спiвiснувати плiч-о-плiч у найглибшому значеннi цього слова. Це дозволяло людям упiзнавати самих себе та сприймати iснування богiв завдяки здоровому культу iстини, краси i братерства. Подiбно до людини, яка уникае спiвжиття з дикими та неприемними тваринами, боги вiддаляються вiд людей ницих, невдячних, агресивних i вульгарних. Такий закон природи, який вiдбирае найбiльш здiбних.

Витоки ввiчливостi – у нашiй волi, яка мае бути сильнiшою за будь-якi труднощi та поганий настрiй; у наших силах любити довколишнiй свiт, який е вiдображенням Бога… Бога, що живе в кожному з нас. Той, хто ображае iншого, ображае i самого себе… Вiн запускае дрiмотний механiзм акцii-реакцii, який в iндiйськiй фiлософii називають кармою.

Завдяки добрiй волi ми можемо перебороти гнiтючий стан душi i захистити iнших вiд впливу нашого песимiзму та критики, пiдживленоi поганим настроем, який iнодi може опановувати нас через нашу недосконалiсть та слабкiсть.

Щиро привiтатися, доречно посмiхнутися, витратити хвилинку, щоб поговорити з iншим, – усе це не лицемiрство, а прояв нашоi доброi волi, нашоi фiлософськоi сутностi. Здатнiсть витримувати поганий настрiй iнших – це форма алхiмii, яка перетворюе свинець на золото: не пiддаючись впливу цих зовнiшнiх факторiв, ми можемо використовувати нашу ввiчливiсть та самоконтроль як сяючий щит, допомагаючи цим здолати тугу та самотнiсть людей, якi поряд.

Важливою складовою повсякденноi ввiчливостi е те, що чоловiки можуть у чомусь поступитися правом першостi жiнкам, а жiнки можуть дозволити чоловiкам взяти iнiцiативу в своi руки. Не пiдвищувати голос без необхiдностi, контролювати рухи свого тiла i, передусiм, мову – це також прояви ввiчливостi. Зазвичай, ми бiльше шкодуемо про те, що сказали, анiж про те, що промовчали. Потрiбно вмiти мовчати.

Так, поступово i природним чином, з’явиться нова ввiчливiсть; потрiбно спершу почати жити нею на практицi. Адже ця ввiчливiсть е глибоко фiлософською, як усе добре i прекрасне. Потрiбно вiдродити ii та ствердити у суспiльствi. Повернiмо нове почуття власноi гiдностi, будьмо щедрими, радiсними та сильними.