Підводний свiт

Мiж iзотермами 20

С, що проходять по обидвi сторони екватора, розташований тропiчний пояс зi своiм особливим рибним населенням. На пiвнiч i пiвдень вiд нього лежать помiрнi пояси, пiвнiчний i пiвденний, а мiж iзотермами 20 i 12

С простягнулася перехiдна зона, де кiлькiсть тропiчних риб поступово зменшуеться i iх замiщують риби помiрних широт. Саме тут, у субтропiчному поясi, бiля захiдних узбереж материкiв, зустрiчаються величезнi косяки промислових риб.

На пiвнiч вiд iзотерми 12

С – досить рiзкий перехiд до риб наших помiрних морiв, що омивають пiвнiчну частину США, Канаду й пiвнiч Європи.

Оскiльки цю зону перетинають потужнi океанськi плини, дана iзотерма проходить не в широтному напрямку. Але вона дуже чiтко позначае кордони районiв великого промислового рибальства, де багато европейських краiн з початку XVI столiття виловлювали придонних риб – трiску, палтуса, пiкшу.

У 1984 роцi бiля берегiв Болгарii (Чорне  море) виловили велику бiлу акулу,  довжиною 10 метрiв.

Але, незважаючи на те, що бiльшiсть риб волiють жити у вiдповiднiй iхньому виду клiматичнiй зонi, у морях i океанах iснують певнi види, якi можуть мiгрувати з однiеi зони в iншу.

Якi ж шляхи цих «великих» мiграцiй, i чому деякi риби вирушають у далекi, а найчастiше, й небезпечнi подорожi?

Свого часу масовi мiграцii деяких видiв риб були загадкою для океанологiв. Згодом, шляхом тривалих спостережень, вдалося встановити, що мiграцii, в основному, носять сезонний характер, тому що багато риб шукають найбiльш пiдходящi мiсця для виведення потомства.

Правда, деякi мандрiвники вирушають у путь, керуючись зовсiм iншими мiркуваннями, наприклад такими, як пошук кращих кормових угiдь.

Як правило, найменшi домосiди зустрiчаються серед риб, що живуть у пiвнiчних водах. Вони здiйснюють подорожi до нерестовищ, до кормових угiдь, а iнодi й у мiсця, де пiдростають мальки. Дальнiсть iхнiх пересувань може бути всiлякою – вiд простого перемiщення з мiлководдя в бiльш глибокi мiсця до тривалих мандрiвок морями i океанами на тисячi кiлометрiв.

Одним iз таких мандрiвникiв можна назвати камбалу-йоржа, що починае свою подорож ще в дитинствi. Ця риба вiдкладае свою iкру в пiвнiчнiй частинi Ла-Маншу, звiдти iкра вiдноситься плинами до пiвнiчного сходу, а молодь, що з’явилася, розсiюеться по тихих бухточках поблизу голландських i нiмецьких берегiв. Так само поводиться й океанський бiлокорий палтус.

Але все-таки найвiдважнiшi мандрiвники – це тунцi.