Вибрані твори

Якщо ж пiд час вираження наших думок вголос або пiд час iх записування ми зiштовхуемося з труднощами i сумнiвами, якщо пiдбираемо слова, переставляемо початковий порядок, в якому нам насувалися нашi думки, то чинимо так саме тому, що пiд час такого «узовнiшнення» наших думок за допомогою голосу чи письма, ми вiдкриваемо в них певнi неясностi, яких не помiтили, коли цi думки вперше розгорталися у нашiй свiдомостi. Адже таке «узовнiшнення» думок гальмуе iх потiк, розгортае iх перед нами ще раз у повiльнiшому темпi i в такий спосiб полегшуе виявлення непомiчених з першого разу недолiкiв.

Ймовiрно, що деякi автори навiть тодi не спроможнi помiтити неясностi своiх думок. Адже i слiпий вiд народження сам не усвiдомлюе того факту, що вiн не бачить, а коли iншi описують йому те, чого вiн не бачить, вiн не може цього зрозумiти. Тому немае сумнiвiв у тому, що й неясно мислячi фiлософи нiколи не помiтять неясностi своiх думок, а отже, i неясностi свого власного стилю.

Отже, якщо наведенi мiркування е слушними, то вони значною мiрою звiльняють нас вiд обов’язку ламати собi голову над тим, що саме автор-фiлософ мае на увазi, пишучи неясним стилем. Розгадування його думок буде вартим прикладання зусиль тiльки тодi, коли ми матимемо певнiсть того, що вiн мислить ясно, а неяснiсть стилю в такому разi е наслiдком перекручення тексту або поспiху в його написаннi. Якщо ж ми не маемо такоi певностi, тодi можна спокiйно вважати, що автор, який не вмiе ясно виражати своi думки, не вмiе також ясно й мислити, а отже, його думки не заслуговують на те, щоб ми намагалися iх розгадати.

    Переклад з польськоi Степана Іваника

Символоманiя i прагматофобiя

Символи у значеннi конвенцiйних знакiв, котрi використовуються у деяких науках замiсть слiв мови, надзвичайно прислужилися цим наукам; ба бiльше, деякi науки не могли б зробити анi кроку вперед, якби вiд самого початку не використовували систему символiв; тому розвиток цих наук йшов i продовжуе йти плiч-о-плiч iз розвитком iхньоi символiки.