Вибрані твори

Джерелом цих сумнiвiв – як про це вже йшлося – е те, що враховуеться лише або виникнення понять, якими користуеться наука, або спосiб виникнення суджень, якi входять до складу наук, але не береться до уваги спосiб, в який науки обгрунтовують своi судження. Однак лише про цей спосiб обгрунтування суджень у такому розрiзненнi наук i йдеться.

Проте наведеним висновкам можна було б закинути, що вони не враховують думки, яка мае засадниче значення саме для тих авторiв, котрi заперечують рiзницю мiж апрiорними й апостерiорними науками i вважають усi науки апостерiорними за своею суттю.

Вони вважають апрiорнi науки апостерiорними, бо вiрять, що тi аксiоми, на якi покликаються апрiорнi науки, доводячи своi твердження, мають емпiричний характер i не лише походять iз досвiду, а й обгрунтовуються лише ним, оскiльки, очевидно, не е предметом домовленостi, угоди. Саме на цьому емпiричному характерi «перших засад», «перших передумов» наголошуе Мiл у цитованих у вступi висловах. І якщо вiн мае слушнiсть, чи тодi апрiорнi науки, якi звертаються для обгрунтування своiх тверджень до аксiом, не звертаються, по сутi, до досвiду?

Отже, треба пам’ятати про багатозначнiсть слова «досвiд».

Коли зазначаеться, що науки, обгрунтовуючи своi твердження покликаються чи не покликаються врештi-решт на досвiд, йдеться про досвiд у сенсi сприйняттевого судження (або сукупностi таких суджень), тобто судження, в якому стверджуеться те, що дано у спостереженнi (наприклад, що стовпчик ртутi досягае в термометрi у цю мить позначки, бiля якоi написане число +10 °С, або, що я вiдчуваю зараз бiль). Таке судження може бути лише одиничним, тодi як аксiоми завжди е загальними судженнями, а якщо Мiл мае слушнiсть – «узагальненнями з досвiду». Тому, строго кажучи, не можна було б, навiть приймаючи погляд Мiла, стверджувати, що апрiорнi науки звертаються зрештою до досвiду; можна було б лише стверджувати, що звертаються вони зрештою до узагальнень iз досвiду, i в цьому проявляеться новий момент розрiзнення апрiорних та апостерiорних наук. Тому що й апостерiорнi науки деколи звертаються, замiсть досвiду у цьому строгому значеннi, до «узагальнень iз досвiду», саме тодi, коли обгрунтовують те чи iнше зi своiх тверджень, виводячи його з якогось загального принципу – як, наприклад, чинить психологiя, виводячи твердження, якi стосуються зв’язку психiчних явищ, з принципу навички [prawa wprawy]. Але таке «обгрунтування» в апостерiорних науках е завжди лише тимчасовим i нiколи не остаточним.