Вибрані твори

Тодi спадае на думку визначення апрiорних наук, згiдно з яким це мали би бути науки, що доводять своi твердження або ж доходять до iстинних суджень у спосiб, незалежний вiд досвiду, самим лише розумуванням; тодi протилежними до них були б апостерiорнi науки, що доводять своi твердження чи доходять до iстинних суджень через досвiд.

Однак i цими визначеннями не можна задовольнитися. Адже, оминувши ту обставину, що як у науках першого виду, так i в науках другого дуже часто важливi iстини вiдкриваються анi за допомогою розумування, анi за допомогою досвiду, а за допомогою – як зазвичай кажуть – генiальноi iнтуiцii, не можна також забувати, що апостерiорнi, або емпiричнi науки, якi згiдно з наведеним визначенням мали б виводити своi iстиннi судження з досвiду, часто доводять своi твердження i доходять до своiх iстинних суджень через розумування, а не досвiд! Кожен астроном, кожен фiзик може навести багато прикладiв; достатньо тут згадати про класичний приклад Ле Вер’е, який у 1846 роцi за допомогою самого розумування дiйшов до цiлоi низки iстинних суджень про iснування невiдомоi до того часу планети, про ii масу, траекторiю i навiть про положення, яке вона займе 1 сiчня 1847 року! І навпаки: iсторiя математики й поведiнка математикiв переконуе, що у сферi цiеi науки, яка повинна доводити своi iстини лише через розумування, вони часто доводяться через дослiд, спостереження, випробування.

Знову ж таки, достатньо, замiсть багатьох iнших, вказати на класичний приклад Архiмеда, який дiйшов до твердження, яке стосуеться розмiрiв частини поверхнi параболи у той спосiб, що приготував вiдповiднi шматки бляхи рiзних розмiрiв, якi мали форму частини параболи, а пiзнiше визначив – зважуючи цi шматки бляхи – вiдношення розмiрiв поверхнi окремих частин параболи на основi вiдношення iхньоi ваги. Чи можна дiяти бiльш емпiрично?

Отже, тут i там, як у науках математичних, якi вважають найвищим розквiтом знання, здобутого зусиллям чистоi думки, не спотвореноi досвiдом i зiткненням iз чуттевою реальнiстю, так i в науках, що iх без жодного сумнiву вiдносять до емпiричних наук, якi пишаються тим, що найскрупульознiше спостерiгають i грунтуються лише на досвiдi, – тут i там доводяться твердження i досягаються iстиннi судження через розумування або досвiд.

Тому рiзниця мiж апрiорними, чи рацiональними, та емпiричними, чи апостерiорними, науками повинна полягати у чомусь iншому.

Справдi, тут йдеться про щось iнше.