Вибрані твори

Наприклад, Джон Стюарт Мiл стверджував та обгрунтовував, що «всi дедуктивнi науки е повнiстю iндуктивними», що «способи розвитку дедуктивних наук е всуцiль iндуктивнi i що iхнiми першими засадами е узагальнення, якi походять iз досвiду»; а кажучи, зокрема, про математику, вiн зауважуе, що «передумовами, з яких виводяться всi iншi твердження цiеi науки, е, всупереч усiм позiрно протилежним поглядам, досвiд та спостереження, тобто, що вони грунтуються на очевидностi наших чуттiв»[31 - J. St. MШ, System of Logic, Ratiocinative and Inductive.

Wyd. VIII, London 1872, Book II СКУ!, §§ 1—2, а також Book III, СКХХЩ § 4.].

Читаючи наведене, можна легко виробити такий погляд, що не iснуе рiзницi мiж апрiорними та апостерiорними, дедуктивними та iндуктивними науками. Але цей погляд, який мае багато прихильникiв, грунтуеться на затираннi певних понять, на не досить чiткому визначеннi наук як першого, так i другого виду i на непорозумiннях, якi виникають на основi цього.

Усунення цих непорозумiнь водночас усувае пiдставу самого погляду.

Закид у неточностi визначення понять апрiорноi та апостерiорноi науки стосуеться, власне, наведених визначень. Що ж у такому разi мають на увазi, коли говорять, що деякi науки спираються на розум i розумування, а iншi – на досвiд i спостереження? У цьому разi «спиратися» – це все ж таки образне висловлювання, вжите у переносному значеннi. яке ж його справжне, точне значення? І далi, про що йдеться, коли стверджуеться, що наука на щось «спираеться»? Адже наука – це не проста рiч; до ii складу входять – не кажучи вже про чинники формального характеру – поняття i судження (твердження).

Тож що мае спиратися в апостерiорних науках на досвiд, а в апрiорних науках – незалежних вiд досвiду – на розум? Поняття чи судження, чи однi й другi?

Розрiзнення понять, незалежних вiд досвiду, i понять, якi спираються на досвiд, тобто таких, що черпаються з досвiду, – добре вiдоме. Декарт називае першi, наприклад, поняття Бога, субстанцii, «вродженими» поняттями, другi ж, оскiльки вони походять безпосередньо з досвiду, – «набутими» поняттями, або, оскiльки ми створюемо iх на основi матерiалу, який походить з досвiду, «створеними» поняттями.

Крiм того, вiдомо, що Кант визнае iснування понять чистого розуму, апрiорних понять, наприклад понять причинностi, реальностi, а також емпiричних понять, створених абстрагуванням вiд досвiду.