Вибрані твори

апостерiорним же конструктивний метод називаеться тодi, коли намагаеться отримати загальнi закони розвитку фiлософii зi самих iсторичних фактiв.

Зрозумiло, що конструктивний метод е вершиною фiлософськоi iсторiографii й тiльки вiн веде нас до розумiння iсторичного поступу, який проявляеться у фiлософських науках. а з обох його рiзновидiв першiсть належить апостерiорному напряму, бо ж апрiорний спосiб завжди схиляе до штучного перекручування фактiв, аби мати змогу цi факти узгодити з наперед прийнятими принципами.

Достатньо згадати прiзвище Гегеля, щоби кожному перед очима чiтко вiдкрилася хибнiсть апрiорноi конструкцii iсторичних фактiв.

У лiтературi е небагато творiв, якi б насправдi у науковий спосiб на пiдставi самих по собi плинних iсторичних фактiв, а отже, апостерiорним методом, представляли перебiг фiлософських дослiджень. Їх можна перелiчити на пальцях. Це свiдчить про складнiсть завдання, яким е вiдкриття загальних законiв, що керують iсторичним розвитком фiлософii. Апостерiорно-конструктивний метод е ще надто молодим для того, аби мiг дiйти до результатiв, з якими б погодився загал iсторикiв фiлософii.

Але зачин е, а з нього можна дiйти висновку, що метод, про який йдеться, мае перед собою велике майбутне, i що ще цiкавiше, вiд нього можна очiкувати користь i для самоi фiлософii. Чому i яким чином я спробую показати на одному прикладi, при цьому охоче скористаюся з нагоди викласти один iз найбiльш оригiнальних конструктивних поглядiв на iсторичну цiлiсть европейськоi фiлософii.

Маю на думцi невеличку працю з трьох неповних друкованих аркушiв, яка через свiй маленький обсяг губиться серед великих за обсягом книжок, якi охоче читають сучаснi фiлософи. Однак коли порiвняти змiст цiеi маленькоi книжечки зi змiстом тих фолiантiв, мимоволi виникае думка, що закон, котрого нас навчае елементарна логiка, про обернене вiдношення, яке складаеться помiж змiстом i обсягом поняття, можна також застосувати до певних фiлософських творiв.

Ця невеличка праця вийшла з-пiд пера колишнього професора Вiденського унiверситету Франца Брентано[2 - Franz Brentano: Die vier Phasen der Philosophie und ihr augenblicklicher Stand. Stuttgart, 1895. Verlag der J. G. Gotta’schen Buchhandlung.] й подае ретельний виклад iсторii фiлософii конструктивним методом, а отже, так звану фiлософiю iсторii фiлософii, тобто виявлення загального закону, згiдно з яким фiлософiя розвивалася у своему iсторичному поступi.