Філософія грошей

І навiть розглянутий як факт нацiональноi економii, вiн не досягнув тим самим кiнця якогось зазубня, а навiть у цьому формуваннi вiн стае предметом фiлософського розгляду, який перевiряе його припущення в неекономiчних поняттях i фактах та його наслiдки для неекономiчних вартостей i взаемозв’язкiв.

У цьому колi проблем грошi е тiльки засобом, матерiалом або прикладом для зображення тих вiдношень, якi iснують мiж найбiльш зовнiшнiми, реалiстичними, випадковими явищами i найбiльш iдеальними можливостями iснування, мiж найглибшими потоками окремого життя й iсторii.

Сенс i мета цiлого лише така: iз поверховостi економiчноi подii видобувати напрямну в остаточнi вартостi й значливостi всього людського. Абстрактна будова фiлософськоi системи тримаеться на такiй вiдстанi вiд одиничних явищ, особливо практичного iснування, що вона, власне, лише постулюе iх порятунок з iзоляцii й бездуховностi, навiть неприемностi першого погляду. Але тут вiн мае виконуватися на якомусь прикладi, на якомусь такому, який, як i грошi, не тiльки показуе байдужiсть суто економiчноi технiки, а так би мовити е самою iндиферентнiстю, оскiльки цiлком усе iхне цiльове значення полягае не в них самих, а лише в iхньому перетвореннi в iншi вартостi. Отже, тимчасом як тут протилежнiсть мiж позiрно найбiльш зовнiшнiм й несуттевим та внутрiшньою субстанцiею життя напружуеться до крайньоi межi, вона мае замирюватися у найбiльш ефективний спосiб, якщо ця одиничнiсть, несучи i пiдтримуючи, уплiтаеться не лише в цiлий обсяг духовного свiту, а проявляе себе як символ суттевих форм руху цього свiту. Єднiсть цих дослiджень, отже, полягае не в твердженнi про якийсь одиничний змiст знання i в його поступово зростаючому доказi, а в можливостi, що може бути продемонстрована, знаходити в кожнiй одиничностi життя цiлiснiсть його сенсу. – Величезною перевагою мистецтва над фiлософiею е те, що воно покладае собi щораз одиничну, чiтко описану проблему: людина, ландшафт, настрiй – i тепер кожне ii розширення до загального, кожне долучення бiльших рис вiдчуття свiту даеться сприймати неначе збагачення, подарунок, немов незаслужене ощасливлення. Натомiсть фiлософiя, чиею проблемою одразу е сукупнiсть iснування, зазвичай звужуеться стосовно величi цiеi проблеми i дае менше, нiж вона, здаеться, зобов’язана. Тут же, навпаки, зроблена спроба сприймати проблему гранично обмежено i як невелику, щоб вiддавати iй належне через ii розширення i виведення до тотальностi та до найзагальнiшого.