Філософія грошей

Найбiльш неоднорiднi об’екти, якi нам узагалi вiдомi, полюси картини свiту, зредукувати яких одного до одного не вдалося анi метафiзицi, анi природознавству – це матерiальнi рухи й явища свiдомостi. Чиста екстенсивнiсть одних i чиста iнтенсивнiсть iнших досi не дали змоги вiдкрити жодноi точки, яку вважали iхньою еднiстю у загально переконливий спосiб. Утiм за змiнами зовнiшнiх рухiв, що у виглядi подразнень зачiпають нашi чуттевi апарати, психофiзик може вимiрювати вiдноснi змiни iнтенсивностi усвiдомлених вiдчуттiв.

Отже, оскiльки мiж квантами одного i квантами iншого чинника iснуе константне спiввiдношення, величини одного визначають вiдноснi величини iншого, без неодмiнностi iснування якогось якiсного вiдношення або однаковостi мiж ними. Тим самим порушений той логiчний принцип, який, здаеться, робить залежним придатнiсть грошей вимiрювати вартостi вiд факту iхньоi власноi вартостi. Певна рiч, слушно таке: величини рiзних об’ектiв можна порiвнювати лише тодi, якщо вони е однiеi й тiеi самоi якостi; тож, де вимiрювання може вiдбуватися лише шляхом безпосереднього рiвняння мiж двома величинами, там воно припускае якiсну однаковiсть. Але там, де мае бути вимiряна якась змiна, рiзниця або певне спiввiдношення двох величин, для iх повного визначення достатньо того, щоб пропорцii вимiрювальних субстанцiй вiдображалися в пропорцiях вимiряних субстанцiй, без потреби iснування якоiсь сутнiсноi однаковостi мiж самими субстанцiями. Таким чином, прирiвнюватися можуть не двi речi, що якiсно вiдмiннi, а двi пропорцii мiж двома якiсно вiдмiнними речами. Два об’екти m i n можуть перебувати в якому-небудь спiввiдношеннi, однак воно абсолютно не е якiсноi однаковостi, так що жоден iз них безпосередньо не може слугувати за масштаб для iншого; наявне мiж ними вiдношення може бути вiдношенням причини i дii, або символiчним вiдношенням, або спiльним вiдношенням до чогось третього, або ще якимось. Нехай даний об’ект a, про який менi вiдомо, що вiн е 1/4 m; далi, нехай даний об’ект b, про який менi вiдомо лише те, що вiн становить якусь часткову величину n. Якщо ж постае певне вiдношення мiж a i b, яке вiдповiдае вiдношенню мiж m i n, то звiдси випливае, що b мусить дорiвнювати 1/4 n. Попри всiляку якiсну неоднаковiсть i неможливiсть прямого порiвняння мiж a i b, все ж кiлькiсть одного можливо визначити за кiлькiстю iншого.